Зразок роботи
Вступ
На сучасному етапі політичного та соціально-економічного розвитку України актуальним і вкрай необхідним стає підвищення рівня державно-правової свідомості як частини самосвідомості народу. Без глибокого осмислення минулого, яким би складним і суперечливим воно не було, неможливо творити нову державу, серцевиною якої має стати право.[13, ст.4]
На мою думку, однією з важливих тем вивчення минулого нашої країни є: правове становище населення Київської Русі. Які ж були передумови формування різного правового становища населення?
Як відомо, в процесі росту майнової нерівності виникала феодальна власність на землю: частина орної землі, що була общинної власністю, переходила в індивідуальне володіння окремих селянських господарств. Зростанню феодального землеволодіння сприяли і прямі захоплення феодалами селянських земель. Саме розвиток продуктивних сил і зростання приватної власності на землю неминуче повинні були привести до утворення таких класів населення Київської Русі: феодалів (вільних), напіввільних і залежних від феодалів селян.[6, ст.78]
Метою курсової роботи є всебічне дослідження формування та розвитку правового становища населення Київської Русі.
Завдання курсової роботи:
• узагальнити основні наукові дослідження про різне становище населення Київської Русі;
• дати загальну характеристику основних етапів формування правового становища населення;
• розкрити зміст кожного з класів населення;
• охарактеризувати взаємодію між феодалами та залежним населенням ;
Об’єкт дослідження – правове становище населення Київської Русі.
Предмет дослідження – загальні засади поділу населення, норми Руської Правди, які відображають становище деяких класів.
Методологічну основу курсової роботи утворюють такі методи:
- системний метод застосовується для аналізу єдиної, цілісної системи класів населення;
- діалектичний, який передбачає дослідження населення в його розвитку , динаміці та взаємодії з владою;
- порівняльно-правовий, що дозволяє аналізувати положення суспільства на різних етапах формування;
- історичний, який дозволяє вивчати динаміку передумов формування різних класів населення в історичному аспекті;
- формально-юридичний, що застосовується при дослідженні положень Руської Правди.
Джерельну базу курсової роботи утворює Руська Правда (коротка та простора).
Теоретичну основу курсової роботи складають підручники та посібники з історії держави та права України, монографії вітчизняних й зарубіжних вчених.
На сучасному етапі питаннями яке становище було в населення Київської Русі працювали такі вчені: І. К. Шумський, О. І. Колич, М.Брайчевський, В. Іванов, І. Г. Білас, М.Б. Свердлов, М.Ф. Володимирський-Буданов, П.І. Бєляєв, Н.І. Ланге, Б.Д. Греков та інші.
Одним із перших аналіз правового становища населення Київської Русі зробив В. М. Татищев, дещо пізніше з’явилися спеціалізована праця В. Гончаренко, системні монографії В. Іванова та А. А. Литовченко. Формування класів населення також аналізується у багатьох дисертаційних дослідженнях.
Незнання минулого ставить під загрозу будь-яку спробу належно діяти у майбутньому. У зв’язку з цим теоретичні дослідження даної теми не втрачають своєї актуальності.
1. Поява і розвиток Київської держави
Я вважаю, що насамперед при розгляді даної теми необхідно згадати ті об’єктивні суспільно-політичні процеси, що тривали протягом перших століть нашої ери в слов’янських землях. Кінцевим підсумком цих процесів був перехід від “військової демократії” до перших держав-княжінь і, нарешті, до ранньофеодальної держави та права.
Зазначимо, що добу племінних княжінь (VI—VIII ст.) слід розглядати як різні спроби створити об’єднану державу. Так, у «Повісті временних літ» підкреслюється, що всі східнослов’янські племена мали своє княжіння. Формування елементів державності відбувалося в рамках окремих князівств.
Тож можна сказати, що уже в VI—VIII ст. українські землі — ще до приходу варягів — мали давню державну традицію: більш-менш означену у відповідних межах територію з постійним населенням, свої органи влади, свої правові звичаї.
Відомо, що на середину IX ст. у різних частинах східнослов’янської території сформувалися три великі політичні утворення, відомі в арабських джерелах під назвою Куявії (майбутня Київська Русь), Славії (об’єднання ільменських слов’ян та окремих неслов’янських народів, майбутня Новгородська земля зі столицею Ладогою) та Арсанії (знаходилася в Приазов’ї та Надчорномор’ї, де пізніше утворилося Тмутороканське князівство). Але довготривале значення в
історії мала лише Київська Русь.[15, ст.156]
Розкриваючи питання про виникнення Київської держави, зазначимо, що до цього процесу спричинилися як внутрішні, так і зовнішні чинники.
Головними історичними передумовами формування Київської держави внутрішнього характеру слід вважати етнічну спільність українських племен, їхні намагання об’єднати сили для боротьби з кочівниками та Візантією, спільні політичні та економічні інтереси.
Серед внутрішніх факторів слід зрозуміти також роль піднесення Києва як центра політичної, військової, релігійної, торгово-економічної організації слов’янства.
Русь — земля полян — із центром у Києві, завдяки своєму географічному становищу (через Київ проходив шлях “із варяг у греки”), йдучи попереду інших українських земель у своєму розвитку, з давніх-давен мала значення національно-політичного осередку життя українських племен. Таким чином, зростання ролі Києва стало важливим елементом тих внутрішніх факторів, які спонукали появу української державності, з якої шляхом історичного розвитку розвинулася й виросла Київська держава, захоплюючи в сфери своєї київсько-руської державної ідеології всі інші поодинокі українські землі і навіть поширюючи свої державні впливи далеко за українські
Магістр