Зразок роботи
Вступ
Актуальність теми наукового дослідження зумовлена тим, що чинним Кримінальним кодексом України (далі – КК України) передбачена відповідальність за суспільно небезпечні діяння, що завдають шкоду довкіллю. Необхідність охорони довкілля саме заходами кримінально-правового характеру виникла не сьогодні і не п’ять – десять років назад, а набагато раніше. Упродовж XX-го століття чисельність населення планети зросла більш ніж на 4 млрд. чоловік, що перевищило втричі чисельність населення на початку століття. Це невідворотно потягло зростання споживання енергетичних ресурсів та сировини більше ніж у десятки разів, що викликало негативні наслідки для довкілля. Тому одним з основних завдань сучасного суспільства виступає створення оптимальних економічних механізмів та відповідної правової бази, які б забезпечували раціональне використання та охорону як довкілля в цілому так і окремих його складових.
У міжнародному контексті останні два десятиріччя охарактеризувались інтенсивним розвитком кримінально-екологічного законодавства. Були проведені відповідні реформи національних КК у частині вдосконалення норм про відповідальність за екологічні злочини. Багато в чому вектори реформування законодавства про кримінальну відповідальність за екологічні правопорушення збігаються у державах, які, зокрема, за економічним розвитком і загальнополітичними традиціями суттєво відрізняються.
Кримінальний кодекс України встановлює відповідальність за найнебезпечніші правопорушення в галузі довкілля. До чинного Кримінального кодексу України включено окремий розділ VIII «Злочини проти довкілля», до якого увійшли охоронювані кримінальним законом суспільні відносини у сфері використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки. Застосування екологічного законодавства в умовах економічної та екологічної кризи є дуже складним завданням і одним з основних напрямків роботи судів, органів прокуратури та органів внутрішніх справ України.
Ступінь дослідженості теми курсової роботи. Дослідженням теми злочинів проти довкілля займалися такі вчені: Алябов Ю. В. «Криміналістична характеристика злочинів проти довкілля», Бажанов М. І. «Кримінальне право України», Матвійчук В. К. «Теоретичні та прикладні проблеми кримінально–правової охорони природного середовища», Турлова Ю. А. «Система екологічних злочинів» та інші.
Об’єктом дослідження виступає характеристика поняття злочинів проти довкілля.
Предметом дослідження є різновиди злочинів проти довкілля.
Мета курсового дослідження: визначити теоретичні засади та загальну характеристику злочинів проти довкілля.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
• дослідити поняття злочину проти довкілля
• класифікувати злочини проти довкілля;
• охарактеризувати злочини проти екологічної безпеки;
• охарактеризувати злочини у сфері землевикористання, охорони надр, атмосферного повітря;
• охарактеризувати злочини у сфері охорони водних ресурсів;
• охарактеризувати особливості кваліфікації злочинів проти довкілля.
Методи дослідження. Під час дослідження були використанні такі методи, як :
• метод аналізу;
• метод порівняльно–правовий;
• історичний метод;
• системний метод;
• метод узагальнення.
Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку та списку використаної літератури. Загальний обсяг курсової роботи становить 25 сторінок.
Розділ 1. Теоретичні засади поняття злочину проти довкілля
1.1. Дослідження поняття злочину проти довкілля
Сучасна цивілізація – це постіндустріальна цивілізація, високі технології, інформаційне суспільство. Усе це визначатиме контури майбутнього суспільства. Водно- час сучасний стан екологічної безпеки України визначається не лише масштабами завдань, що виникають, а й специфікою їхнього вирішення. На фоні політичної та економічної ситуації, яка склалася в Україні, проблема відношень із природним оточенням відкладається в побутовій свідомості на задній план. Найбільшу увагу привертають такі аспекти загострення екологічної ситуації, як погіршення якості життя в результаті забруднення довкілля й наслідків антропогенних катастроф [17].
На сьогодні станом навколишнього середовища України є однією з найбільш проблемних країн світу. Про це свідчить вісімдесят сьома позиція України серед 163 країн в міжнародному рейтингу екологічних досягнень (EnvironmentalPerformanceIndex) за 2010 рік, складеному фахівцями Єльського університету (США) по двадцяти п'яти показників, що характеризують дієвість державної політики щодо збереження екосистем [6]. Всього екологічно чистими вважаються лише 6% території України [5]. Більш того, статистика МВС свідчить про збільшення екологічної злочинності. Так, у 2001 році було зареєстровано – 1374 таких злочинів, у 2010 році – 2062 злочини, а в 2011 – вже 2115 [22].
Охорона довкілля є важливою функцією нашої держави. Кримінальний кодекс України встановлює відповідальність за найнебезпечніші правопорушення в галузі довкілля [15, с. 242]. Згідно з ч. 1 ст. 11 КК України, злочином вважається передбачене чинним КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. Наведене визначення злочину є універсальним і може бути покладене в основу до визначення будь-яких злочинів, в тому числі й злочинів проти довкілля. Таким чином, злочинами проти довкілля необхідно вважати передбачені Розділом VIII Особливої частини КК України суспільно небезпечні винні діяння (дії або бездіяльність), що створюють реальну загрозу завдання шкоди чи завдають реальну шкоду довкіллю, як об’єкту кримінально-правової охорони і які вчиняються суб’єктом лише цих злочинів [26, с. 70].
Поняття злочину в кримінальному законі і праві є універсальною та фундаментальною субстанцією [8, с. 243]. Отже, і поняття злочину проти навколишнього природного середовища повинно бути такою універсальною і фундаментальною категорією, оскільки воно [16, с. 9]:
1) лежить в основі змісту кримінально-правових норм розділу VІІІ КК України;
2) дозволяє відмежовувати склади злочинів проти навколишнього природного середовища від аналогічних адміністративно-правових деліктів;
3) пов'язане з іншими нормами та інститутами Загальної частини КК України, які використовуються при застосуванні норм зазначеного розділу цього кодифікованого нормативного акту;
4) слугує оптимальному визначенню кола діянь у досліджуваній сфері;
5) сприяє правильному розумінню суті цих діянь;
6) є важливим для по- будови санкцій зазначених складів злочинів;
7) має значення для визначення цілей окремої кримінально-правової норми в зазначеній сфері;
8) необхідне для визначення обсягу і завдань у запобіганні злочинів проти навколишнього природного середовища;
9) впливає на криміналізацію і декриміналізацію діянь у цій сфері;
10) нагальне для створення системи кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища;
11) важливе для вдосконалення законодавства і правозастосовної діяльності в окресленій сфері.
Злочини проти довкілля є складним і небезпечним явищем, що за своїми наслідками (безпосередніми та віддаленими) є однією з найбільш небезпечних категорій злочинів, адже їх сукупна шкода створює реальну загрозу біологічним основам існування людства. Як і будь-яке складне явище, екологічні злочини не мають єдиного, загальноприйнятого, універсального визначення. Для наукових джерел характерними є різні трактування терміну «злочин проти довкілля», що зумовлено методологічною різноманітністю підходів до їх розуміння [26, с. 69].
Цікавим є визначення поняття досліджуваного злочину, яке запропонувала О. Л. Дубовик. Згідною з цим визначенням, екологічний злочин – це передбачене кримінальним законом і заборонене ним під загрозою покарання винне, суспільно небезпечне діяння, яке забезпечує раціональне використання й охорону оточуючого середовища, оптимальну життєдіяльність людини, а також екологічну безпеку населення і територій [18, с. 10].
Магістр