Зловживання правом як вид правової поведінки (ID:614156)

Вступ Проблема зловживання правом відома з часів римського права, адже вже римські юристи фіксували випадки реалізації суб’єктивного права не заради задоволення законних інтересів уповноваженої особи, а виключно з метою заподіяння шкоди зобов’язаній особі. Така реалізація права визнавалась не лише недобросовісною, а й злісною. В епоху рецепції римського права ця проблема розглядалась у західноєвропейській, переважно германській, юриспруденції, де склалося вчення про діяння, які здійснює правомочний суб’єкт на зло. Так, були потрактовані діяння, які вчиняються не для особистої користі уповноваженої особи і не через необхідність, а переважно заради навмисного заподіяння шкоди зобов’язаній стороні. У другій половині ХІХ ст. вчені, які досліджували проблему зловживання правом, почали надавати особливого значення розумінню соціальної обстановки, за якої приймаються юридичні норми, а також виникають, змінюються та припиняються правовідносини. Було піддано аналізу розбіжність між індивідуальною метою правомочної особи та соціальною, що їх прагне досягти законодавець. За таких умов зловживання правом стало проблемою і для теорії права, і для галузевих юридичних наук, і для судової практики. Зловживання правом належить до категорії правової поведінки, з огляду на те, що правовою визнається будь-яка юридично значуща поведінка суб’єктів права (індивідуальних чи колективних): вона передбачена нормами права і тягне за собою юридичну оцінку і юридичні наслідки (позитивні або негативні). Отже, зловживання правом – це заподіяння зла за допомогою права. Зловживання правом можна визначити як вольову та усвідомлену діяльність (дії) суб'єкта з недобросовісної реалізації свого суб'єктивного права не за його призначенням, що заподіює шкоду суспільним інтересам та/або особистим інтересам третіх осіб чи створює реальну загрозу її заподіяння при формальній правомірності такої діяльності (дії). Теоретична база дослідження: Дослідженням теми «Зловживання правом як вид правової поведінки» займалися такі сучасні вчені: Бакаєв Д. С., Зюбан С. В., Осадчук С., Рєзнікова В. В., Рогач О. Я., Стефанчук М. О.Шишка Р. Б. та інші. Мета курсового дослідження: визначити теоретичні засади зловживання правом як виду правової поведінки. Завдання курсової роботи: 1. Здійснити дослідження поняття та ознак зловживання правом. 2. Визначити сутність зловживання правом. 3. Класифікувати форми зловживання правом. 4. Визначити співвідношення зловживання правом та правопорушення. 5. Дослідити співвідношення зловживання правом та правомірної поведінки. 6. Охарактеризувати проблеми зловживання правом в сучасному праві. 7. Визначити юридичні наслідки зловживання правом. Об’єктом дослідження виступає зловживання правом. Предметом дослідження є дослідження зловживання правом як вид правової поведінки. Методи дослідження. Під час дослідження були використанні такі методи, як: • метод аналізу; • метод порівняльно–правовий; • системний метод; • метод узагальнення. Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, трьох розділів та підрозділів до них, загальних висновків, списку використаної літератури. Основний текст курсової роботи – 30 сторінок, загальний обсяг – 34 сторінки. Розділ 1. Загальна характеристика зловживання правом 1.1. Поняття та ознаки зловживання правом У сучасному міжнародному і національному праві права і свободи людини визнаються найвищою суспільною цінністю. Кожна особа від народження наділяється цілим рядом прав і свобод, які вона самостійно і безперешкодно здійснює. Однак людина живе у суспільстві, тому міра свободи, яка закладена у її правах має певні межі, які зобов’язана дотримуватись особа при здійсненні своїх прав. Вихід за ці межі призводить до зловживання правом [9, c. 25]. На погляди багатьох вчених щодо проблеми зловживання правом безперечно мав вплив видатний радянський цивіліст В. П. Грібанов, який у своїй фундаментальній монографії «Межі здійснення і захисту цивільних прав» уперше на високому науковому рівні здійснив дослідження категорії «зловживання правом» та навів дефініцію цього правового поняття. Так, В. П. Грібанов стверджував, що зловживання правом – це особливий тип цивільного правопорушення, що вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права та пов’язаний з використанням недозволених конкретних форм в рамках дозволеного їй загального типу поведінки [3, c. 63]. Зловживання правом не є абстрактним поняттям – це явище, яке існує у дійсності та безпосередньо впливає на стан законності та правопорядку у суспільстві. Але разом з цим теоретичне розроблення цієї проблеми не повною мірою передає основну сутність цього правового феномену. Так, чинне законодавство України не містить легального визначення поняття зловживання правом, що призводить до того, що поняття і види зловживання правом у переважній більшості випадків є оцінними поняттями.