Зразок роботи
Вступ
Цивільний кодекс України, крім актів цивільного законодавства, закріпив як джерело права і цивільно-правовий договір, роль якого у цивільному праві надзвичайно велика. В умовах ринкової економіки його роль як головного правового засобу регулювання зв’язків між товаровиробниками, що виступають у майбутньому обороті як власники, значно підвищується. Тому зазначена тема є особливо актуальною.
Професор В. В. Луць зазначає, що у регулюванні майнових і, певною мірою, особистих немайнових відносин провідна роль належить цивільно-правовому договору. Це об’єктивно зумовлено характером предмета та метода цивільного права. Ефективність договірного регулювання цивільних відносин залежить від багатьох факторів – об’єктивного і суб’єктивного характеру. Передусім вона зумовлена чітким визначенням та взаємодією елементів механізму договірного регулювання цивільних відносин
Існування сучасного суспільства немислиме без цивільно-правового договору, який є найважливішим інструментом узгодження волевиявлень. За допомогою договору суб'єкти правовідносин самі встановлюють для себе права і обов'язки, конкретизують і деталізують правові норми, заповнюють прогалини законодавства і встановлюють юридичний зв'язок між собою. Ця залежність стає юридично значимої з огляду на те, що держава санкціонує її за допомогою різних заходів державного впливу, в тому числі і заходів державного примусу.
Вчення про цивільно-правовий договір має тривалу історію розвитку, але все ж характеризується недостатньою розробленістю, і тому в юридичній науці інтерес до проблематики цивільно-правового договору зберігається і по теперішній день. Проблема визначення поняття договору, виявлення його сутності цікавила вчених з незапам'ятних часів, що обумовлено значенням договору, що є найважливішою підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільно правовий договір є предметом досліджень як вітчизняної і зарубіжної цивілістики, так і загальної теорії права.
Роль цивільно-правового договору підсилюється ще і тим, що законодавець дозволяє при укладанні договору врегульовувати не лише відносини, які не врегульовані актами цивільного законодавства, а також і відступати від положень норм Цивільного Кодексу України і врегульовувати свої відносини на власний розсуд.
Цивільно-правові договори, за якими особи залучаються до суспільної праці, за своїми характерними рисами, функціями та ознаками дуже схожі на трудовий договір. Так само як і трудовий договір, вони є двосторонніми. Це означає, що обидві сторони такого договору мають як права, так і обов’язки. Крім того, такі договори зазвичай є відплатними. Тобто особа, що працює за таким договором, за перейняте на себе зобов’язання отримує певну винагороду, визначену цим договором. Ці договори є консенсуальними, тобто вони вважаються укладеними і набувають юридичного значення з моменту досягнення угоди з основних умов договору. Основна спільна мета таких договорів – реалізація фізичною особою свого конституційного права на працю.
Ступінь дослідженості теми курсової роботи. Над темою змісту цивільно–правового договору працювали такі українські вчені: Алексашина Ю., Веретельник Л. К., Килимник І. І., Кісель В., Луць В., Пленюк М. Д., Резніченко С. В., Яворська О. С. та ін.
Об’єктом дослідження виступає загальна характеристика цивільно–правового договору.
Предметом дослідження є зміст цивільно–правового договору.
Мета курсового дослідження: дослідження змісту цивільно–правового договору.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
• загальна характеристика поняття цивільно–правовий договір ;
• дослідження видів цивільно–правового договору;
• охарактеризувати зміст цивільно–правового договору.
Методи дослідження. Під час дослідження були використанні такі методи, як:
• метод аналізу;
• метод порівняльно–правовий;
• історичний метод;
• системний метод;
• метод узагальнення.
Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку та списку використаної літератури. Загальний обсяг курсової роботи становить 30 сторінок.
1. Поняття цивільно-правового договору
Цивільно-правовий договір по праву сьогодні займає одне з основоположних місць у господарській діяльності. Договір у цивілістиці аналізується з різних правових сторін: як угода, як правовідношення, як документ та як саме зобов'язання, як підстава виникнення зобов'язань. І хоч договір займає характерне місце у цивільному праві, та цивілістика не збагатилася достатньою кількістю досліджень щодо його дефініції. Праці дослідників торкаються здебільшого окремих видів договірних зобов'язань [3, с. 453].
Передумовою логічного та послідовного дослідження еволюції уявлень про цивільно-правовий договір є певна періодизація етапів становлення концептуальних підходів до його сутності. На думку В. Кіселя, періодизація повинна бути такою [21, с. 41]:
1) початок становлення уявлень про сутність цивільного договору в епоху римського права (VI ст. до н. е. – III ст. н. е.);
2) розвиток уявлень про сутність цивільного договору в епоху канонічного права (XI–XV ст. ст.) й епоху Відродження (XV–XVII ст. ст.);
3) завершення становлення класичного уявлення про сутність цивільного договору (XIX ст.);
4) радянський період розвитку уявлень про сутність цивільного договору (1917–1991 рр.);
5) розвиток уявлень про цивільний договір в умовах національного права (1991 р. – по теперішній час).
Договір є одним із багатьох правових інститутів, який зародився ще в епоху стародавнього Риму й успішно сприйнятий сучасними пра- вовими системами. Становлення договірних відносин у Римській імперії включає два вирішальні етапи [21, с. 41]:
• перший етап (VI–III ст. до н. е.) – епоха квіритського права, яка пов’язується з появою перших цивільно-правових угод;
• другий етап (III ст. до н. е. – III ст. н. е
Магістр