Зразок роботи
Існування будь-якого суспільного утворення неможливе без наявності надійної фінансової основи для його життєдіяльності. Не є виключенням і територіальні громади, які виступають первинною та основною ланкою системи місцевого самоврядування в України. Стабільне функціонування територіальних громад не в останню чергу забезпечується за рахунок надходжень від справляння майнових податків, які в Україні всі без виключення є місцевими податками. Такий підхід законодавця обумовлюється, насамперед, «географією» об’єктів оподаткування.
Упродовж усього періоду становлення і розвитку податкової системи незалежної України податок на майно дає привід для дискусій як науковцям, так і практикам. На сучасному етапі розвитку світової економіки податок на майно успішно справляється у 130 країнах світу; у багатьох країнах цей податок становить основу місцевих бюджетів. В Україні запровадження оподаткування майна наштовхнулося на ряд перепон, які пов’язані з визначенням об’єктів оподаткування (житлова чи комерційна нерухомість), оцінкою бази оподаткування (грошовий чи натуральний вимір), визначення кола пільговиків та обґрунтування оптимізації надання пільг.
На сьогодні в умовах фінансової кризи Україна потребує соціально–економічного перетворення. Одним з пріоритетних напрямів подолання якої є реформування Податкового кодексу України. Серед всіх напрямів особливого значення набуває підсилення ролі та ефективності оподаткування майна.
Актуальність цих податків пояснюється можливістю збільшення надходжень до бюджетів та цільових фондів. Майнові податки характеризуються такими позитивними сторонами, як складність зменшення об’єкта оподаткування, можливість стимулювання розвитку виробництва та вирішення фінансових проблем держави та органів місцевого самоврядування. Але поряд із позитивними сторонами існує тенденція невиправданого звільнення від оподаткування заможних власників майна.
Станом на сьогоднішній день положеннями податкового законодавства передбачено тільки три місцеві майнові податки, до яких відносяться:
а) податок на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб;
б) плата за землю;
в) транспортний податок.
Практика застосування доводить, що нормативне конструювання окремих елементів правового механізму майнових податків не є досконалим і потребує доопрацювання або ж модернізації. Враховуючи значимість процесів децентралізації та обраний Україною політичний курс на створення сильних територіальних громад, першочерговим для держави повинно стати питання побудови ефективної системи місцевих податків, основними компонентами якої є саме майнові податки. Реалізація цього завдання безпосередньо залежить від розвитку економіки конкретного регіону та збільшення фінансового потенціалу. Тож без належного методичного та науково обґрунтованого підходу успішне вирішення вищезазначених проблем неможливе.
Ступінь дослідження теми курсової роботи. Над темою «Правове регулювання майнових податків» працювали такі українські вчені: .
Об’єктом дослідження виступає загальна характеристика майнових податків.
Предметом дослідження є правове регулювання майнових податків.
Мета курсового дослідження: дослідження правового регулювання майнових податків.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
• загальна характеристика поняття майнові податки ;
• дослідження значення майнових податків;
• дослідження оподаткування нерухомого майна фізичних та юридичних осіб;
• характеристика податку на землю;
• характеристика податку на першу реєстрацію транспортного засобу;
• визначення вітчизняного та зарубіжного досвіду впровадження податку на нерухомість.
Методи дослідження. Під час дослідження були використанні такі методи, як:
• метод аналізу;
• метод порівняльно–правовий;
• історичний метод;
• системний метод;
• метод узагальнення.
Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку та списку використаної літератури. Загальний обсяг курсової роботи становить 37 сторінок.
Розділ 1. Теоретичні засади поняття майнових податків
1.1.Загальна характеристика поняття майнових податків
На сьогоднішній день пріоритетним напрямком податкової політики нашої держави є формування ефективної податкової системи за рахунок вдосконалення правового регулювання оподаткування окремих об’єктів та запровадження нових податків, які є економічно обґрунтованими, здатні виконувати фіскальну функцію, застосування яких є історично обумовленим та підтвердженим світовим досвідом [1, c. 35].
Майнове оподаткування є неодмінно важливою частиною податкової системи та істотним надходженням для всіх рівнів бюджетів в Україні.
Проаналізувавши погляди науковців щодо майнового оподаткування, можемо виокремити такі три основні погляди на сутність майнового оподаткування:
• на перший погляд майнове оподаткування формує сукупність податків, , що пов'язані з наявністю чи рухом майна. У такому розумінні до складу майнових податків необхідно зараховувати прибуткові податки, податки на приріст капіталу й ресурсні платежі [2], що не зовсім доцільно;
• другий погляд полягає у визначенні об'єктом оподаткування виключно майна (рухомого чи нерухомого), незалежно від здатності забезпечувати дохід його власнику. Означений підхід, на думку А. Дубоносової, у спрощеній формі відображає сутність майнового оподаткування [3];
• по-третє, окремі наковці визнають майно об'єктом оподаткування виключно тоді, коли в платника виникає податковий обов'язок, тобто в контексті закону про конкретний майновий випадок [4].
Дослідники поділяють майнові податки в залежності від бази оподаткування на три групи [4, с. 167]:
1) сукупний і частковий податки на майно;
2) брутто та нетто-податки на майно;
3) податки на виникнення, приріст та рух майна.
Під сукупним податком на майно розуміють усі податки, які стягуються з майна одного платника податків (наприклад, податок на майно підприємств). Частковий податок на майно навпаки застосовується по відношенню до окремого виду майна (наприклад, земля).
При розрахунку брутто-податку на майно виходять з активу балансу організації, включаючи позикові кошти; нетто-податок на майно стягується з різниці між вартістю всього майна та вартістю залучених коштів.
Податок на виникнення майна представляє собою податок на майно, що знаходиться у розпорядженні власника на конкретну дату. Податок на приріст майна розраховується в межах одного періоду (наприклад, податок на військові прибутки). Податок на рух майна стягується при передачі майна у власність іншої особи (наприклад, податок на спадок та дарування) [4, с. 167].
Залежно від величини податкового тягаря, як правило, розрізняють номінальні та реальні майнові податки. Джерелом погашення податкового боргу за номінальними податками звичайно виступає дохід, що приносить майно; для сплати реальних податків необхідно залучати інші джерела доходів, включаючи продаж майна. На практиці частіше всього майнові податки, за винятком податків на спадок та дарування, із-за невисоких податкових ставок є номінальними [4, с. 167].
Більша частина майнових податків стягується регулярно (податки на майно фізичних та юридичних осіб) або нерегулярно (податок на спадок). Регулярні майнові податки у силу того, що їх сплачують частинами, а також із-за їх приналежності до брутто-податків, доцільно розглядати як податки, що стягуються за принципом отримання послуг від держави. До числа таких податків слід в першу чергу віднести земельний податок. Сьогодні існує тенденція до об’єднання земельного податку та майнових податків в єдиний податок – податок на нерухомість [5].
Українська дослідниця А. С. Дубоносова виокремлює два підходи. Відповідно до першого, майнові податки розглядають у широкому розумінні і включають усю сукупність податків, що пов’язані із майном, у тому числі господарськими операціями із майном, у результаті яких особа одержує дохід. У такому розумінні до складу майнових податків увійдуть і прибуткові податки, і податок на додану вартість, і податки на приріст капіталу, і рентні податки. Згідно з другим, вузьким підходом, майнові податки мають своїм об’єктом виключно майно (рухоме чи нерухоме), незалежно від того, чи є воно джерелом доходу, чи ні. Це і відображає суть майнового оподаткування [4, с. 168].
Науковцем також розмежовано поняття «майнові податки» та «податок на майно». Вона вважає, що перше поняття є більш загальним і відображає родовий об’єкт, а друге поняття – це окремий вид податку, що стягується податковим органами в тій чи іншій державі [4, с. 168].
Магістр