Зразок роботи
Актуальність теми. Лібералізм – це таке розуміння держави і суспільства, або ж переконання, в центрі якого знаходиться вільний розвиток індивідуума, і який категорично відхиляє будь-яку опіку з боку держави, політичних, економічних чи соціальних чинників. На відміну від інших світоглядів, які зосереджуються на колективі, суспільстві або державі, лібералізм ставить в центр усіх міркувань окрему людину.
Всі напрямки політичні думки стверджують, що прагнуть досягти приблизно одних і тих само політичних цілей, таких як добробут, мир, справедливість, контроль за владою, загальне благо та захист довкілля. Утім, вони значно різняться в питанні, на основі яких фундаментальних цінностей та принципів. Для лібералізму характерні такі принципи і цінності, як свобода і відповідальність, приватна власність і конкуренція, рівність можливостей і рівність перед законом, різноманітність і громадянські права, людська гідність і терпимість. Ліберали переконані, що їх найкращим чином можна досягти через застосування викладених у подальшому ліберальних принципів і цінностей
Лібералізм як політична ідея поступово розвивався на основі філософських ідей і теорії держави та права.
Сьогоднішній лібералізм ґрунтується на десятьох суттєвих засадах та основних цінностях, через які ліберальна політика прагне досягти поставлених цілей.
Цими цілями – без заглиблення тут в їхню вагомість та оцінку – є: справедливість, людська гідність, мир, свобода, добробут, загальне благо, контроль влади та захист довкілля.
Ліберали переконані, що ці цілі найкращим чином досягаються через застосування ліберальних принципів і цінностей. Ці принципи і цінності є пов’язаними між собою, а не виступають поодинці. На наступних сторінках вони відповідно представлені так, що ті принципи і цінності, які дуже тісно пов’язані між собою і почасти взаємно обумовлюють одне одного, розглядаються окремо. Представленими парами є такі: свобода і відповідальність, рівність можливостей і рівність перед законом, конкуренція і приватна власність, розмаїття і громадянські права, людська гідність і толерантність.
Теоретична база дослідження. Дослідження лібералізму як історичної державно-правової ідеї займалися такі вчені: Д. Волдрон, Н. П. Гедікова, В. П. Заблоцький, Д. Кекес, О. М. Куракін, Л. Мізес, Д. Меннінг, Б. Рассел, П. Шрьодер та ін.
Метою курсової роботи є дослідження лібералізму як історичної державно-правової ідеї.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
• загальна характеристика суспільства та держави;
• визначення передумов виникнення лібералізму;
• співставлення поглядів Джона Локка та Джона Мілля про державу та суспільство.
Об’єктом дослідження виступає ліберальна ідеологія, політичні аспекти ліберального світогляду та ліберальні ідеї.
Предметом дослідження є загальні цінності ліберальної доктрини, що відображали свободу та не відчуженість прав людини.
Методи дослідження. Під час дослідження були використанні такі методи, як :
• історичний метод;
• метод аналізу;
• метод порівняння і співставлення.
Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, трьох пунктів, загального висновку та списку використаної літератури. Загальний обсяг курсової роботи становить 27 сторінок.
1. Загальна характеристика суспільства і держави
Людське суспільство має давню історію. Його виникнення пов’язують з появою людини як самостійного суб’єкта, який має певні права та обов’язки та несе відповідальність за всі свої дії.
З погляду теорії держави і права, під суспільством розуміють соціальний організм, частину природи, що складається з людей, які постійно здійснюють свою діяльність по удосконаленню знарядь і способів виробництва. Причому, на думку більшості учених, соціальний розвиток суспільства почався без його політичної організації. Тобто в епоху первісного суспільства протягом тривалого проміжку часу люди жили не маючи ніякого уявлення про державу і право [6, с. 58]
Громадянське суспільство – це сфера недержавних суспільних інститутів і відносин, сфера непримусової людської солідарності всієї сукупності існуючих у суспільстві відносин, які перебувають поза сферою державного регулювання. Основою громадянського суспільства є життя людей як індивідів, сукупність установлених міжособистісних зв’язків, розмаїття властивих їм інтересів і можливостей виявлення останніх [16, с. 40].
Процес формування громадянського суспільства починається приблизно з ХVІІ–ХVІІІ ст. Генезис громадянського суспільства обумовлений прагненням людей створити суспільство, яке домінує над державою, складається з вільних і рівноправних індивідів та їх об’єднань, у якому визнається суверенітет народу; народ делегує владні повноваження державним органам і контролює їх виконання, а природні права людини цінуються вище за право позитивне [16, с. 40].
Сучасна вітчизняна наука визначає громадянське суспільство як «суспільство з розвиненими економічними, політичними, духовними та іншими відносинами і зв’язками, яке взаємодіє з державою та функціонує на основі демократії та права. Побудова громадянського суспільства є метою суспільного розвитку, засобом всебічного забезпечення інтересів прав і свобод людини і громадянина» [16, с. 40]. Громадянське суспільство також трактується як «суспільство з розвиненими економічними, культур- ними, правовими і політичними відносинами, які складаються між його учасниками, не залежне від держави, але взаємодіють з ним» [16, с. 41].
Громадянське суспільство – це система самостійних і незалежних від держави суспільних інститутів і відносин, які покликані сприяти реалізації інтересів індивідів та їх колективів. Ці інтереси і потреби виражаються і здійснюються через такі інститути громадянського суспільства, як сім’я, система освіти, наукові та професійні об’єднання, організації, асоціації, що здійснюють свою діяльність на основі реального самоврядування (територіальні, виробничі, просто за інтересами). Маються на увазі об’єднання, створені «знизу», а не за вказівкою вищих органів; політичні партії, що функціонують на основі угоди (консенсусу) з іншими інститутами громадянського суспільства [17, с. 154].
Ознаками громадянського суспільства є:
а) приватна власність, вільна праця, підприємництво;
б) існування вільних політичних партій, громадських організацій, трудових колективів та інших об'єднань громадян на добровільній основі;
в) різноманітність виховання, освіти, науки, культури;
г) наявність незалежної системи засобів масової інформації;
ґ) вільний розвиток сім'ї як первинної основи співжиття людей;
д) переважне регулювання поведінки людини з допомогою етичних норм і здійснення людиною своїх потреб та інтересів у решті сфер приватного та суспільного життя на засадах свободи, незалежності й недоторканності [17, 155 с.].
Громадянське суспільство можливе лише в демократичній правовій державі, легітимна влада якої не втручається в законне приватне та асоціативне життя індивідів. Правова держава і громадянське суспільство мають одну мету: їхні соціальні інститути покликані служити людині, захищати її права і свободи.
Магістр