Зразок роботи
Інтерес юридичної науки до питань, які пов’язані із виявленням закономірностей формування, розвитку та функціонування правових систем, не згасає. Значною мірою це викликано динамічністю правової системи, а також надзвичайною широтою підходів до розуміння цієї категорії. Однак залишитись осторонь дискусії про поняття правової системи, її ознаки і елементи складно ще й тому, що право для людського суспільства, у духовному відношенні, є майже тим самим, що й повітря для людини – у фізичному. Як людина, котра досягла більш високого ступеня свідомості, бажає ближче познайомитися із оточуючим її середовищем, властивостями й умовами атмосфери, у якій вона живе, так і суспільство не може дивитися із байдужістю на такі явища і умови свого життя, як право.
Тому найбільш фундаментальне питання правової теорії полягає у тому, що являє собою правова система?
Правова система за своєю сутністю і будовою є надзвичайно складним і комплексним явищем. Саме ця будова – основна причина значної кількості підходів до розуміння її поняття й сутності. Загалом варто зазначити, що на сьогодні існує велика кількість фундаментальних наукових досліджень радянських, українських і закордонних авторів, у яких пропонуються різні підходи до розуміння сутності правової системи. При цьому вони досить часто суттєво різняться не лише окремими нюансами дефініції правової системи, а й по-різному розглядають питання про її будову, компонентний склад, спосіб її функціонування.
Правова система суспільства є як відправною точкою для дослідження явищ правової дійсності, так і своєрідною узагальнюючою категорією для вже існуючих висновків про право та державу. Рівень розвитку правової системи – це показник розвитку усього суспільства. У той же час, у науці не досить чітко виділені критерії, за якими слід оцінювати вже існуючі досягнення правової системи і напрями, у яких ще слід працювати. Це пов’язано у тому числі з тим, що правова система включає у себе елементи, котрі місцями важко піддаються суто формальному тлумаченню. Одним із таких елементів є правосвідомість. Фактична наявність цієї складової, яка не володіє такою ж нормативністю як юридична практика чи право, дає нам основи визнавати, що правова система суспільства має специфічний характер внутрішньої будови і спосіб функціонування.
Теоретична база дослідження. Дослідженням теми «Правова система суспільства: поняття, ознаки, елементи» : та ін.
Мета курсового дослідження: визначити загально-теоретична характеристика правової системи суспільства.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
• дослідження генезису поняття правової системи суспільства;
• визначення співвідношення поняття правової системи з іншими юридичними поняттями;
• загальна характеристика структури правової системи суспільства.
Об’єктом дослідження виступає загально-теоретична характеристика правової системи суспільства.
Предметом дослідження є дослідження поняття, ознак та структури правової системи суспільства.
Методи дослідження. Під час дослідження були використанні такі методи, як:
• метод аналізу;
• історичний метод;
• метод порівняння і співставлення;
• метод узагальнення.
Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновку та списку використаної літератури. Загальний обсяг курсової роботи становить 25 сторінок.
РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА
1.1. Генезис поняття правової системи суспільства
Різні формулювання правової системи підтверджують активну розробку даної проблеми. Наприклад, у сучасній літературі запропоновано різні визначення правової системи. Деякі автори розглядають правову систему як сукупність юридичних засобів [31, с. 300], інші – як сукупність усіх правових явищ [27, с. 118], деякі – як механізм забезпечення законності та правопорядку [33, с. 196].
Правова система – поняття складне і багатопланове, яке включає цілий комплекс компонентів та має нормативно-організаційний вплив на суспільні відносини [20, с. 346]. Цілісна правова система, яка розглядається у єдності всіх її компонентів, зазначає Н. Оніщенко, являє собою не механічну суму складових, а нову юридичну, соціально-політичну, ідеологічну, не властиву окремим її частинам [23, с. 12].
Сучасне розуміння правової системи має широкий і вузький підхід. Широкий – це сукупність національних правових систем, яких об’єднує спільність походження основних правових понять, джерел права, методів та способів розуміння. Іншими словами, це складна юридична категорія, що поєднує взаємопов'язані елементи правової дійсності, які мають юридичний зміст, а саме: систему права, правові принципи, правові відносини, правову діяльність. У вузько значенні – це безпосередньо національна правова система [29, с. 77].
Генезис поняття «правова система» має декілька періодів.
Ще у 20-ті роки ХХ ст. у радянській юридичній літературі правова система тлумачилася доволі широко (як правова реальність), і виводилось це поняття не з юридичних норм, а із суспільних функцій як елементів структури права, правовідносин, правової ідеології [11].
У 30-х роках XX ст. у радянській юридичній науці першість надається вузько-нормативному розумінню права, де основна увага приділялася досліджуванню системи права та системи законодавства щодо правової системи. Для цього періоду специфічним є ототожнення правової системи з системою права, зокрема, такими правознавцями як Г. Кельзен у «Загальній теорії права та держави» (1946), А. Ватсон у «Природі закону», Дж. Рацy «Концепції правової системи» (1970) [11].
Поряд з цим у літературі з’являються наукові праці, автори яких намагаються тлумачити поняття «правова система» більш широко: не лише як сукупність юридичних норм, а й правовідносин (Б. Л. Назаров) [11].
Значну роль у розвитку поняття «правова система» зіграв системний аналіз як методологічний принцип, згідно з яким будь-яка система є сукупністю діалектично взаємопов’язаних елементів, які у своїй єдності набувають нової якості [11].
У «Словнику спеціальних юридичних термінів правоохоронної діяльності» за загальною редакцією Я. Ю. Кондратьєва зазначається, що правову систему можна досліджувати у двох аспектах [32, с. 28-29]:
Інші фахівці вказують на те, що правова система можна визначити як комплекс взаємоузгоджених, взаємопов’язаних та взаємозалежних між собою правових явищ та процесів, котрі розвиваються системно, послідовно та циклічно, а також правових інститутів, котрі реалізують управлінський вплив на суспільні відносини у відповідності з чітко визначеною процедурою [1, с. 116].
Магістр