0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Цивільна правоздатність та дієздатність держави (ID:626151)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Право, юридичні
Сторінок: 31
Рік виконання: 2022
Вартість: 300
Купити цю роботу
Зміст
ВСТУП………………...……………………………………………………3 РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАВОЗДАТНІСТЬ ДЕРЖАВИ………………………………………………………………………..5 1.1. Держава як учасник цивільних правовідносин………………………5 1.2. Поняття та зміст правоздатності держави як учасник цивільних правовідносин……………………………………………………………………..8 РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ДІЄЗДАТНОСТІ ДЕРЖАВИ….……..15 2.1. Зміст та межі дієздатності держави…………………………….……15 2.2. Деліктоздатність держави та її реалізація……………………….….19 ВИСНОВКИ…………………………………………………..………….26 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………..…………28
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
ВСТУП Актуальність теми.Особливість держави як учасника цивільних правовідносин полягає в тому, що вона є носієм політичної влади та суверенітету і тому може в нормативному порядку визначати характер та порядок участі суб'єктів права у цивільних правовідносинах (зокрема й самої держави як учасниці цих відносин). Структура та обсяг курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, розділів, підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальна кількість сторінок –29. РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАВОЗДАТНІСТЬ ДЕРЖАВИ 1.1.Держава як учасник цивільних правовідносин В основу поділу юридичних осіб на юридичні особи приватного і юридичних осіб публічного права покладений критерій способу створення юридичних осіб. Так, в ч.2 ст. 81 ЦК України встановлюється положення про те, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичні особи приватного права і юридичні особи публічного права. В юридичній літературі з приводу критерію розмежування юридичних осіб на вказані види є певна дискусія. На думку, Зубара В.М., критерій поділу юридичних осіб на вказані види не є універсальним, оскільки розпорядчим способом можуть утворюватися і юридичні особи приватного права, засновані державою або територіальною громадою [1]. У доктрині виділяють і інші критерії поділу вказаних юридичних осіб, а саме, критерії мети, публічних повноважень, правосуб’єктності та компетенції. В західній літературі немає чітких критеріїв за якими можна відносити ту чи іншу юридичну особу до юридичної особи публічного права. Якщо об’єднати всі позиції з цього питання, то ці підходи можна згрупувати у 3 групи: 1) нормами якого права регулюється саме виникнення юридичної особи; 2)входить та чи інша юридична особа організаційно та функціонально в державну організацію; 3) до юридичних осіб публічного права відносяться організації які виконують будь які державні цілі. У вітчизняній літературі до ознак юридичної особи публічного права відносять: порядок створення і мету діяльності. Такий підхід підтримується і судовою практикою. Держава визначає основні напрями та пріоритети своєї економічної політики, регулює діяльність учасників економічних відносин, захищає їх інтереси та права, регламентує за допомогою нормативних правових актів єдині правила поведінки для всіх суб'єктів цивільних правовідносин, забезпечує їх дотримання силою державного примусу, встановлює порядок укладання, зміни та виконання цивільно-правових угод, включаючи угоди за участю самої держави, визначає підстави набуття та припинення права власності. Держава може брати участь у цивільно-правових відносинах як безпосередньо, і опосередковано, тобто через створені ним державні юридичних осіб у таких організаційно- правових формах, передбачені цивільним законодавством. Дискусійним питанням в доктрині цивільного права є питання віднесення держави і інших суб’єктів публічного права до юридичних осіб публічного права. Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є держава Україна, Автономна Республіка Крим (АРК), територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права. Як вказується в літературі, тлумачення наведене в ст. 2 ЦК України не відповідає концепції ЦК України, засадам громадянського суспільства та доктрині приватного права. Світова практика не знає іншої юридичної конструкції для визнання центру юридичних інтересів як суб’єкта цивільного права, крім конструкції юридичної особи. Тому державу Україна, АРК та територіальні громади у цивільному обігу слід характеризувати як юридичних осіб публічного права [3, с.18–23]. Є і протилежна позиція з цього питання. Так на думку Борисової В. І., держава є універсальною політико-управлінською системою в суспільстві, що виконує публічні функції, конститутивною ознакою держави є публічна влада. Вступ держави у цивільні відносини, що засновані на засадах юридичної рівності і вільного волевиявлення їх учасників, веде до руйнації вказаних засад. [4, с.88–96]. Тому вельми проблемно відносити державу і інших суб’єктів публічного права до юридичних осіб публічного права, разом з тим вони є учасниками цивільних відносин. Разом з тим, в окремих країнах СНГ держава і інші суб’єкти публічного права віднесені до юридичних осіб публічного права. Так, згідно зі ст. 1509 Цивільним кодексом Грузії до юридичних осіб публічного права відносяться: держава, місцеве самоврядування, юридичні особи, які створені державою, на підставі законодавчого або адміністративного акту. В Азербайджані держава і муніципалітети є юридичними особами але не відносяться до юридичних осіб публічно- го права [5]. В зарубіжних країнах, зокрема в Мексиці держава відноситься до юридичних осіб публічного права, при цьому вступаючи у цивільні відносини, держава не втрачає свого характеру і його публічна влада не змінює своєї природи. Як зазначається в літературі, держава, як суб’єкт належних йому публічних і приватних прав, є єдиною юридичною особою, а фіск (казна) виступає тільки однією із сторін даної особи. Є спроби і в доктрині права визначити правоздатність держави як юридичної особи публічного права. Вважаємо, що помилково визначати сутність юридичної особи через поняття публічно-правового утворення. На нашу думку, не можна ототожнювати поняття «суб’єкта публічного права» і поняття «юридична особа публічного права». Так, публічно-правове утворення характеризує форму організації суспільного (публічного колективу) на певній території в межах адміністративно-правових одиниць. Натомість юридична особа публічного права являє собою організацію, яка виступає від імені публічно-правового утворення у відносинах приватного і публічного характеру. Поняття юридичної особи публічного права є більш широким за обсягом ніж поняття публічно-правового утворення. Більшість науковців дотримуються позиції про те, що держава створює юридичні особи публічного права. Вказані суб’єкти створюються з метою реалізації останніми функцій держави у певній сфері економіки або суспільного життя. І у зв’язку з цим наділяє вказані особи статусом юридичної особи [5]. Тому державу не можна визнавати в якості юридичної особи публічного права або казною (скарбницею). 0988791386-telegram
Інші роботи з даної категорії: