Зразок роботи
ВСТУП
Сучасна суспільство не здатне функціонувати без розвиненої транспортної інфраструктури, злагодженої взаємодії між її складовими й належного правового регулювання відносин із перевезення. Через територію України проходить велика кількість транспортних мереж, у зв’язку із чим питання всіх видів перевезень, в тому числі й буксирування, є актуальними у рамках вітчизняної правової системи та економіки держави.
На наш погляд, стан наукової розробки проблеми договору буксирування носить фрагментарний характер. Питання договору буксирування в цивільному праві є недостатньо розробленим та вимагає подальшого наукового обґрунтування. Відзначаємо, що помітний внесок у вивчення договору буксирування здійснила Е. М. Деркач у дисертаційному дослідженні «Правове регулювання господарської діяльності в сфері транспорту: теоретичні та прикладні проблеми» [28]. Також проблему визначення приналежності договору буксирування до договорів перевезення досліджували такі науковці, як М. І. Брагінський, В. В. Вітрянський, М. О. Тарасов, Б. Б. Черепахін та інші.
Однак предметом уваги перерахованих науковців була переважно суперечливість поглядів стосовно визначення договору буксирування видом договору перевезення чи окремим цивільно-правовим договором, а також стосовно сфери застосування договору буксирування виключно тільки на водному виді транспорту, хоча він може бути укладений й при використанні інших видів транспорту. Беручи до уваги даний факт, можна стверджувати, що праці вищевказаних науковців не можуть бути використані для вирішення проблемних аспектів договору буксирування у науці цивільного права.
Актуальність теми дослідження обґрунтовується тим, що в умовах дії воєнного стану, Україні довелося зіткнутися із принципово новими викликами для транспортної системи держави. У свою чергу, це зумовлює необхідність подальшого дослідження та вивчення договірних конструкцій у даній сфері, зокрема й договору буксирування. Окрім того, ураховуючи європейсько-інтеграційний вектор нашої держави, законодавство України, в тому числі у сфері транспортних договорів, зокрема й договору буксирування, повинно пройти шлях максимального наближення до європейських стандартів.
Все це додатково підкреслює потребу глибокого комплексного дослідження договору буксирування, в ключі його використання як ефективного й гнучкого засобу правового регулювання суспільних відносин, що випливають із перевезень. Даний робота покликана забезпечити створення належної теоретичної бази для удосконалення положень діючого цивільного законодавства щодо договору буксирування та послугувати методологічною основою для встановлення можливостей щодо створення загальних правил договірного регулювання такого роду відносин з перевезення в контексті поєднання транспортних систем України та Європейського Союзу.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами закладу вищої освіти полягає у тому, що курсова робота виконувалася на основі програми досліджень кафедри цивільно-правових дисциплін Рівненського відділення навчально-наукового інституту заочного навчання Національної академії внутрішніх справ в межах вивчення навчальної дисципліни «Цивільне право та процес».
Метою курсового дослідження є встановлення цивільно-правових особливостей договору буксирування як різновиду транспортних договорів, а також дослідження його актуальних питань.
Досягнення мети курсового дослідження здійснюється шляхом виконання наступних завдань:
окреслити поняття, систему транспортних договорів, а також здійснити їх загальну характеристику;
встановити нормативні акти, що складають законодавчу базу України з питань правового регулювання транспортних договорів;
визначити поняття та види договору буксирування за законодавством України;
здійснити юридичну характеристику договору буксирування;
з’ясувати склад сторін, форму, істотні умови та зміст договору буксирування;
дослідити питання цивільно-правової відповідальності за порушення договору буксирування;
здійснити порівняльно-правову характеристику договорів морського портового та міжпортового буксирування.
Для досягнення мети курсового дослідження було використано такі методи дослідження: формально-логічні методи (аналіз, синтез, дедукція); спеціально-юридичні методи, перш за все, порівняльно-правовий та формально-юридичний; системно-структурний метод. Перераховані методи використано з урахуванням тісного взаємозв’язку між ними, що забезпечує достовірні результати дослідження.
Об’єктом курсового дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі укладання договору буксирування в Україні.
Предметом курсового дослідження є: транспортні договори та їх система; правове регулювання транспортних договорів в Україні; договір буксирування та його види; цивільно-правова відповідальність за порушення договору буксирування.
Наукова новизна отриманих результатів зводиться до того, що у курсовому дослідженні сформульовано ряд положень та висновків, які є новими у теоретичному й практичному планах та є перспективними для правової практики, зокрема:
удосконалено:
знання щодо системи транспортних договорів;
поняття договору буксирування;
знання щодо видів договорів буксирування;
знання щодо спільних та відмінних рис договорів морського портового та міжпортового буксирування;
запропоновано:
авторське визначення договору буксирування;
авторські критерії для класифікації договорів буксирування – за видом транспорту, який використовується для здійснення буксирування та за об’єктом буксирування.
Практичне значення курсового дослідження полягає у тому, що його результати можна використати як базу для удосконалення нормативно-правової регламентації договору буксирування, а також для провадження викладацької й наукової діяльності. Також дане курсове дослідження може послугувати методологічною основою для встановлення можливостей щодо створення загальних правил договірного регулювання такого роду відносин з перевезення в контексті поєднання транспортних систем України та Європейського Союзу.
Структурними елементами курсового дослідження є: вступ, три розділи, поділених на підрозділи, висновки та список використаних джерел, що включає 36 найменувань. Загальна кількість сторінок – 40.
Магістр