Кримінальні правопорушення проти правосуддя (ID:629195)

ВСТУП Вже не перший рік однією з найгостріших проблем української державності є питання забезпечення верховенства права та законності у роботі судів, правоохоронних органів, а також органів й установ, які виконують судові рішення. Вирішити вищевказану проблему можливо лише шляхом науково-обґрунтованого забезпечення кримінально-правової охорони діяльності таких органів. У деяких міжнародно-правових актах, ратифікованих Парламентом України, нормативно визначено необхідність закріплення у національному законодавстві гарантій незалежності суду та органів, які здійснюють функції досудового розслідування. В цьому аспекті варто також звернути увагу на положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у якій закріплено право на справедливий суд [1]. Відзначаємо, що за даними Європейського суду з прав людини наша держава є своєрідним антилідером у даній сфері – Україна перебуває на третьому місці за числом рішень Європейського суду з прав людини, у яких зафіксовано порушення права на справедливий суд. На думку багатьох правників – як практиків, так й теоретиків, зміни та доповнення до Розділу ХVIII Особливої частини Кримінального кодексу України (надалі – КК України) «Кримінальні правопорушення проти правосуддя» є у певній мірі ситуативними та такими, які спричиняють суперечать іншим кримінально-правовим нормам. Для прикладу, внесення вищевказаних змін та доповнень суттєво розширило коло суспільних відносин, що охороняються нормами даного розділу, що не є виправданим – до них було включено суспільні відносини, що за своєю природою є адміністративно-правовими. Помітна різниця у кількості кримінальних проваджень, відкритих за статтями розділу та кримінальних проваджень, які «дійшли» до суду із обвинувальним актом, може свідчити про недосконалість кримінально-правового регулювання зазначених суспільних відносин та (або) про неефективність досудового розслідування у цій категорії кримінальних правопорушень. Зазначене обґрунтовує актуальність обраної теми роботи та підтверджує доцільність здійснення юридичної характеристики кримінальних правопорушень проти правосуддя. Питання юридичної характеристики кримінальних правопорушень висвітлювалися в працях багатьох науковців. Серед таких праць варто виділити:  дисертаційне дослідження М. В. Шепітька «Теоретико-методологічні засади формування системи протидії злочинам у сфері правосуддя» [11];  дисертаційне дослідження Л. М. Палюх «Кримінальна відповідальність за кримінальні правопорушення проти правосуддя» [9];  монографію С. С. Мірошниченка «Злочини проти правосуддя: теорія та практика протидії» [8] та ін. Також розгляду проблем кваліфікації кримінальних правопорушень проти правосуддя присвячені праці В. І. Борисова, Н. Ю. Карпової, В. І. Тютюгіна. Метою реферативної роботи є здійснення юридичної характеристики кримінальних правопорушень проти правосуддя. Поставлена мета передбачає розв’язання наступних завдань:  визначити поняття та систему кримінальних правопорушень проти правосуддя;  здійснити загальну характеристику кримінальних правопорушень проти правосуддя;  провести юридичну характеристику складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 374 Кримінального кодексу України «Порушення права на захист»;  охарактеризувати з правової точки зору склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 Кримінального кодексу України «Злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань». Об’єктом реферативної роботи є суспільні відносини, що складаються в процесі забезпечення кримінально-правовими засобами встановленого законом порядку здійснення судочинства та виконання судових рішень. Предметом реферативної роботи є поняття та система кримінальних правопорушень проти правосуддя, юридична характеристика кримінальних правопорушень проти правосуддя. Під час здійснення реферативної роботи використано комплекс методів наукового пізнання – концептуальні підходи (системний та функціональний), методи (загальнонаукові та спеціально наукові) та прийоми дослідження. Реферативна робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.