Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Аналіз положень чинного Кримінального процесуального кодексу України (надалі – КПК України) свідчить про те, що запобіжні заходи вважаються одним з різновидів заходів забезпечення кримінального провадження, які покликані забезпечити дієвість останнього. Запобіжні заходи можуть застосовуватися виключно судом відносно осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні суспільно небезпечних винних діянь – злочинів [5].
У загальному вигляді тримання під вартою є найрозповсюдженішим різновидом запобіжного заходу, однак набувають більш широкого застосування такі запобіжні заходи як особиста порука та застава. Для прикладу, місцевими загальними судами в Україні за IV квартал 2020 року було звільнено під заставу 120 осіб, а загальна сума внесеної застави складала 9 834 316 гривень [47]. В порівнянні, за IV квартал 2022 року місцевими загальними судами в Україні було звільнено під заставу вже 173 особи, а загальна сума внесеної застави складала 14 725 226 гривень [48]. Це свідчить про те, що застава у кримінальному провадженні застосовується дедалі частіше, а розмір сум застав має тенденцію до зростання.
Таким чином, можна стверджувати, що у системі запобіжних заходів особливе місце відведено заставі, адже даний запобіжний захід є неізоляційним – таким, що не передбачає відокремлення підозрюваного, обвинуваченого від його звичайного соціального середовища та сприяє процесу гуманізації кримінального процесуального законодавства [45]. Поряд із цим, застава поєднує у собі методи обмеження прав й свобод людини, майнового примусу та психологічного тиску на обвинуваченого, підозрюваного.
На наш погляд, ступінь дослідження проблеми застосування застави як запобіжного заходу носить фрагментарний характер. Відзначаємо, що суттєвий внесок у її вивчення здійснили:
Л. М. Бабіч у дисертаційному дослідженні «Застава як вид запобіжного заходу у кримінальному судочинстві України» [20];
О. І. Ситайло у дисертаційному дослідженні «Застава як захід забезпечення кримінального провадження» [25].
Також застава як запобіжний захід стала предметом уваги таких науковців як: П. Д. Денисюк [29], Д. В. Вишньова [26], В. Ю. Дрозд [31], М. О. Карпенко й А. Р. Туманянц [34], О. П. Кучинська й Н. О. Іверук [36], Т. О. Музиченко [37], В. О. Попелюшко [39], О. І. Тищенко [43].
Проте у роботах вищевказаних авторів висвітлено загальні питання правової регламентації застави як запобіжного заходу. Беручи до уваги даний факт, можна стверджувати, що ці праці не можуть бути використані для вирішення проблемних аспектів застосування застави у науці кримінального процесуального права.
Актуальність обраної теми бакалаврської роботи обґрунтовується тим, що застосування застави як запобіжного заходу станом на сьогодні постає проблемним питанням в рамках здійснення кримінального провадження. Це спричинено наявністю дискусійних аспектів у процедурах встановлення розміру застави, перевірки законності грошових активів, які вносяться у якості застави, аудиту матеріального й сімейного стану заставодавця, застосовування застави до суспільно небезпечних осіб за тяжкі та особливо тяжкі злочини тощо. Окрім того, застава не стала найрезультативнішим запобіжним заходом поміж інших, не перейшла із категорії виняткових запобіжних заходів у категорію широкоросповсюджених, не стала дієвим еквівалентом триманню під вартою, не витіснила його із панівних позицій. Із огляду на вищевказане, дана проблематика потребує більш детального вивчення.
Метою бакалаврської роботи є здійснення теоретико-правової характеристики застави як запобіжного заходу в Україні та дослідження особливостей застосування застави за кримінальним процесуальним законодавством розвинутих держав та практики Європейського суду з прав людини у даній сфері.
Досягнення мети бакалаврської роботи здійснювалось шляхом виконання наступних завдань:
визначити роль та місце застави в системі запобіжних заходів у кримінальному провадженні;
дослідити поняття та характерні риси застави в кримінальному процесуальному праві України;
окреслити суб’єктний склад кримінально-процесуальних правовідносин щодо застосування застави;
проаналізувати ціль, підстави та умови застосування застави, наслідки її порушення;
встановити юридичний порядок застосування застави як запобіжного заходу;
охарактеризувати процедуру внесення, зміни та повернення застави в кримінальному процесуальному праві України;
виявити особливості застосування застави за кримінальним процесуальним законодавством розвинутих держав та описати практику Європейського суду з прав людини у даній сфері.
Об’єктом бакалаврської роботи є суспільні відносини, що виникають у процесі застосування застави як запобіжного заходу у кримінальному проваджені на території України.
Предметом бакалаврської роботи є місце застави в системі запобіжних заходів, поняття та ознаки застави, суб’єктний склад кримінально-процесуальних правовідносин щодо застосування застави, ціль, підстави та умови застосування застави, наслідки її порушення, процесуальний порядок застосування, внесення, зміни та повернення застави, особливості застосування застави за кримінальним процесуальним законодавством розвинутих держав та практика Європейського суду з прав людини у даній сфері.
Для досягнення мети бакалаврської роботи було використано такі методи дослідження: формально-логічні методи (аналіз, синтез, дедукція) – для дослідження сутності аналізованих питань (Розділи 1-2); спеціально-юридичні методи, перш за все, порівняльно-правовий – у процесі дослідження наукових визначень (у всіх Розділах бакалаврської роботи), системно-структурний – для дослідження ролі та місця застави в системі запобіжних заходів у кримінальному провадженні, визначення специфіки її застосування (у всіх Розділах бакалаврської роботи); класифікації – у процесі визначення суб’єктного складу кримінально-процесуальних правовідносин щодо застосування застави (Підрозділ 1.3.); формально-юридичний – із ціллю аналізу рішень Європейського суду з прав людини (Підрозділ 2.4.) та ін.
Наукова новизна отриманих результатів зводиться до того, що у бакалаврській роботі сформульовано ряд положень та висновків, які є новими у теоретичному й практичному планах та є перспективними для правової практики, зокрема:
запропоновано авторське визначення:
поняття «застава у кримінальному провадженні»;
удосконалено:
перелік ознак (характерних рис) застави у кримінальному провадженні;
знання щодо особливостей застосування застави за кримінальним процесуальним законодавством розвинутих держав та шляхів запозичення позитивного досвіду таких держав у вищевказаній сфері для України;
узагальнено:
практику Європейського суду з прав людини у сфері застосування застави.
Практичне значення бакалаврської роботи полягає у тому, що її результати можна використати як базу для майбутніх наукових розробок у даній сфері та для покращення нормативно-правової регламентації застави як запобіжного заходу у кримінальному провадженні на території України, а також для провадження викладацької діяльності.
Структурними елементами бакалаврської роботи є: вступ, три розділи, поділених на підрозділи, висновки та список використаних джерел, що включає пятдесят чотири найменування. Загальна кількість сторінок – шістдесят одна.
Магістр