Зразок роботи
ВСТУП
Феномен виконавчої влади зводиться до того, що саме під час її провадження держава в особі органів виконавчої влади неначе «втілює» та інтегрує нормативно-правові акти у соціальну реальність. Таким чином, фактично виконавча влада через свої органи безпосередньо керує державними справами, виконує прийняті Українським Парламентом – Верховною Радою України, законодавчі акти.
20 травня 2019 року, отримавши у спадок не сповна реформовану та дієву систему органів виконавчої влади, на посаду вступив шостий Президент України – В. О. Зеленський. Відповідно до Стратегії реформування державного управління України до 2021 року [32], станом на сьогодні, держава повинна була мати, серед іншого, й ефективну та підконтрольну громадянському суспільству систему органів виконавчої влади. На думку С. В. Сороки, амбітні плани тодішньої панівної верхівки на перетворення системи органів виконавчої влади не було реалізовано через внутрішні міжусобиці – суперництво за контроль над ресурсами та повноваження в межах існуючої системи [67].
У наслідку, фундаментальні проблеми української системи органів виконавчої влади – нераціональність організаційної структури органів, конфлікт щодо повноважень між окремими органами, недієвість адміністрування кадровими ресурсами, відсутність стратегічного планування, переобтяженість робочих процесів бюрократичними процедурами та ін., залишились невирішеними. Відтак актуальність теми бакалаврського дослідження обумовлюється необхідністю пошуку шляхів вирішення вищевказаних проблем роботи органів виконавчої влади, який є можливим лише в процесі подальшого дослідження їх правового становища як суб’єктів застосування норм права – як поодинці, так й у системі. Поряд із цим в Україні, починаючи із 24 лютого 2022 року, запроваджено правовий режим воєнного стану [18], який докорінно змінює парадигму правового статусу багатьох органів виконавчої влади, що також вимагає додаткового наукового аналізу. У свою чергу, це робить дане дослідження доцільним для науки адміністративного процесуального права в цілому.
Зазначаємо, що до окремих аспектів проблеми дослідження юридичного становища органів виконавчої влади зверталися: О. С. Дніпров [48], В. П. Єрмолін [49], В. Б. Авер’янов [41], В. С. Гошовський [46], Н. Р. Нижник [47], І. Б. Коліушко [52], В. І. Нехай [55], С. В. Осауленко [56], Ю. С. Кіцул [51] та ін. Однак ступінь розробки проблеми правового статусу органів виконавчої влади як суб’єктів застосування норм права характеризується нами як неповний – вирішення цього питання стало предметом дослідження чималої кількості науковців, проте через динамічність змін галузевого законодавства та державно-політичних пріоритетів дане питання залишається відкритим.
Метою бакалаврської роботи є комплексне дослідження правового становища органів виконавчої влади як суб’єктів застосування норм права та окреслення шляхів оптимізації їх системи в Україні.
Мета обґрунтовує постановку наступних завдань бакалаврського дослідження:
дослідити сутність, поняття й визначальні риси виконавчої влади в Україні;
здійснити загальну характеристику української системи органів виконавчої влади та правового регулювання її діяльності;
проаналізувати правозастосовну функцію органів виконавчої влади та порівняти її із іншими напрямами впливу таких органів на суспільні відносини;
розглянути адміністративно-правову основу діяльності та повноваження Уряду України;
визначити організацію, повноваження та порядок функціонування центральних органів виконавчої влади в Україні;
з’ясувати зміст правового становища та повноваження органів виконавчої влади на місцях;
окреслити сучасні проблеми оптимізації системи центральних органів виконавчої влади та шляхи їх вирішення;
розглянути особливості функціонування окремих органів виконавчої влади в умовах правового режиму воєнного стану в Україні.
Об’єкт бакалаврського дослідження – суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності органів виконавчої влади в Україні.
Предметом бакалаврського дослідження є: сутність, поняття й ознаки виконавчої влади; система й функції органів виконавчої влади; правовий статус Уряду України та інших органів виконавчої влади; проблеми оптимізації системи центральних органів виконавчої влади та шляхи їх вирішення; особливості функціонування окремих органів виконавчої влади в умовах правового режиму воєнного стану.
Методологічна база бакалаврського дослідження є комплексною та складається із наступних філософських, загальнонаукових й спеціальних методів пізнання явищ: діалектичний метод, що передбачає використання загальних засад об’єктивності й всебічності (в усіх розділах дослідження); також проблематика дослідження визначила часте застосування системного підходу (особливо у підрозділах 1.2., 1.3. дослідження); методи дедукції та індукції, функціональний метод, методи аналізу й синтезу, формально-логічний метод (в усіх розділах дослідження); спеціально-наукові методи – формально-правовий (в усіх розділах дослідження), порівняльно-правовий (підрозділ 1.3. дослідження) тощо.
Практична цінність бакалаврського дослідження визначається тим, що положення викладені у ньому можна використовувати у науковій, викладацькій, правотворчій та правореалізаційній діяльностях.
Бакалаврське дослідження має наступну структуру: вступ, три розділи, які сумарно містять вісім підрозділів, висновки і список використаних джерел.
