Зразок роботи
РОЗДІЛ 1
ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНОГО АКТУ
Адміністративні акти є найбільш поширеним, основним видом інструмен-тів діяльності публічної адміністрації. Проте в чинному законодавстві не закріп-лено ані визначення адміністративних актів, ані їх риси, за якими вони відрізняються від інших інструментів [1, c. 11]. Цю відсутність єдиного загально¬го підходу до розуміння поняття «адміністративний акт» доктрина адмні¬стративного права пояснює тим, що для кожної країни притаманні свої особливості, що призводить до різного, специфічного набору ознак, через які й визначається правова природа адміністративного акта. Тому, враховуючи, що загальноприйнятого поняття адміністративного акта на сьогодні не існує, перейде¬мо до основних підходів визначення поняття адміністративний акт у науковій юридичнй літературі.
Одним із перших авторів, що надали визначення поняттю «адміністратив-ний акт», були А.Ф. Євтихієв та А.І. Єлістстратов, які під указаним терміном розуміли: «акт управління, спрямований на встановлення, зміну або припинен¬ня конкретних юридичних відносин або станів» та «відображення державної волі в межах закону з метою виконання обов’язків публічно-правового характеру» відповідно.
У радянській адмністративно-правовій науці досить поширеним було ви-значення адмінстративного акта через форму управлінської діяльності. Наприклад, М.І. Єропкін стверджував, що адміністративний акт – це особлива юридична форма виконавчої та розпорядчої діяльність державних органів. Вони видаються на основі та на виконання законів і містять обов’язкові для виконан¬ня правила поведінки (приписи) з метою практичного здійснення завдань та функцій держави [2, c. 36].
Саме за часи радянського періоду термін «адміністративний акт» транс-формувався в такі поняття, як «акт управління», «управлінське рішення», «індивідуа¬льний адміністративний акт», які й досі застосовуються в юридичній науці. Розмаїття категорій, близьких за значенням, а іноді й тотожних, усклад-нює їх розуміння. Така ситуація потребує впорядкування.
Як юридична конструкція адміністративний акт бере свої витоки з французь¬кого публічного права. Під адміністративним актом розумівся типовий продукт одностороннього владного управлінського впливу, спрямова¬ного на виконання законів. Він мав двояке значення: з одного боку, в адміністратив¬ному акті вміщено волю владарюючого суб’єкта, з іншого – за допомоги адміністративного акта і процедури його прийняття забезпечується правова захищеність приватної особи [3, c. 34].
Термін «акт» походить від латинського actus, що означає приводжу в рух, і найчастіше вживається у значенні «вчинок, дія». Тому зазвичай в юридичній літературі використовують визначення адміністративного акта як дії-волевиявлення. Так, на думку В.Я. Малиновського, адміністративний акт – це владні волевиявлення субєктів державного управління (органів виконавчої влади, посадових осіб), які видаються колегіально чи одноособово, спрямовані на встановлення, зміну чи припинення правових норм або змінюють сферу їх дії, що здійснюються у встановленому порядку на підставі і на виконання законів, актів глави держави та вищих органів виконавчої влади з метою практи¬чного здійснення функцій та завдань державного управління і діють у формі документів чи усних велінь, які містять відповідні приписи [4, c. 435]. При цьому варто підкреслити, що, визнаючи правовий акт тільки як дію-волевиялення, не можна пояснити існування актів, які б були видані не існую-чими нині органами, адже будь-яка дія, у тому числі волевиявлення, виконуєть-ся ким-небудь й одним з невід’ємних своїх елементів має суб’єкт. Ймовірно, саме цим положенням керуються вчені, які називають адміністративним актом не власне волевиявлення, а його результат.
Якщо проаналізувати існування адміністративного акта, можна дійти висновку, що він виступає способом вираження волі. Після здійснення волевиявлен¬ня воно продовжує своє життя навіть після припинення існування певних органів, але вони вже не є актами-діями. На цьому етапі волевиявлення змінює свою форму, найчастіше стаючи актом-документом, який слугує засобом закріплення волі, її фіксації. У зв’язку з цим окремої уваги заслуговує підхід до визначення адміністративного акта як документа, наприклад, як «право¬вого документа державно-владного характеру, який приймається уповно-важеним органом державного управління або його посадовою особою в односторонньому порядку з метою виконанання управлінських завдань та функцій».
Таким чином, не можна надавати загальне визначення поняття адміністратив¬ного акта тільки як акта-дії або акта-документа. Якщо ж уважати адміністративний акт результатом волевиявлення, то таким чином ігнорується власне волевиявлення, яке встановлює (змінює, скасовує, змінює сферу дії) правові норми або за допомогою якого виникають (змінюються, припиняються) конкретні правовідносини. Вищезазначене свідчить про те, що не можна говори-ти про акт-дію та про акт-документ як про самостійні, незалежні одне від одного явища. Однак немає підстав розглядати адміністративний акт як акт-дію та акт-документ одночасно. Дане явище може бути охарактеризоване як дія, результат якої нерідко існує у формі акта-документа. Мова йде про визначення акта як дії з урахуванням того, що в низці випадків його зміст виражається в письмовій формі та діє як акт-документ [2, c. 38].
Як уже зазначалося, наразі в українському законодавстві відсутнє норматив¬не законодавче закріплення поняття адміністративних актів, хоча відповід¬ні положення були присутні, зокрема, і в Адміністративному кодексі УРСР 1927 року, де «поняттям «адміністративний акт» охоплюються інструкції, обіжники і обов’язкові постанови. Тобто за кодексом адміністратив¬ними актами є документи нормативного та індивідуального характеру [5, c. 45].
Уперше поняття «адміністративний акт» в українському законодавстві було застосовано в Тимчасовому порядку надання адміністративних послуг (за-тверджений постановою Кабінету Міністрів України, яка втратила чинність із прийняттям Закону України «Про адміністративні послуги») і виглядало наступ-ним чином: «адміністративний акт — це прийняте суб’єктом рішення індивідуаль¬ної дії, спрямоване на набуття, зміну чи припинення прав та обов’язків особи» [6], при цьому, відповідно до цього документа, адміністратив¬ний акт безпосередньо пов’язаний з адміністративною послугою, адже остання є якраз проявом прийняття (наслідком) адміністративного акта.
Магістр