Зразок роботи
РОЗДІЛ 1
ПОНЯТТЯ ОХОРОНИ МАТЕРИНСТВА ЯК ІНСТИТУТУ ТРУДОВОГО ПРАВА
Головною соціальною та правовою проблемою всіх держав є створення системи охорони праці для жінок, які поєднують свою роботу з материнством, а також організація охорони праці без шкоди для здоров’я та материнства. Правове регулювання охорони материнства як інституту трудового права здійснюється завдяки статті 10 Закону України «Про охорону праці» від 14.1.1992, Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП України) від 10.12.71 у якому виділено ХІІ главу «Праця жінок» та іншими нормативно-правовими актами.
В аспекті визначення особливостей охорони материнства як інституту трудового права необхідно зазначити, що жіночі види трудової діяльності вважаються не значимими, менш престижними та другорядними. Як правило, це ті види діяльності якими зазвичай зайняті жінки не є високооплачуваними та не дають змоги для будь-якого кар’єрного росту. Тут проблема виникає не тільки в економічній сфері, а точніше різниці в заробітній платі, але і в соціальній. Як зазначає І.В. Терон, проблемним аспектом охорони материнства як інституту трудового права є те, що жінкам-матерям надається перевага при прийнятті на низькокваліфікаційну та низькооплачувану роботу, яка вимагає більш фізичних та психологічних навантажень. В той час коли чоловіків зазвичай беруть на керівні посади, тобто на позиції середньої та високої ланки [1, с.219].
А.В. Рекша стверджує, що зростання безробіття, зменшення реальної заробітної платні, зменшення прибутків сім’ї важким тягарем лягають на плечі українських жінок [2, с.218]. На думку О.В. Пожарова, проблемним у плані охорони материнства як інституту трудового права є те, що приватна система перекваліфікації для жінок-матерів доволі дорога і навіть це не стає гарантом подальшого успішного працевлаштування. Це означає, що саме для жінок ефективна стратегія перекваліфікації відсутня. Роботодавці не бажають обтяжувати свої прибутки більшими витратами на соціальне забезпечення жінок-матерів. Адже, чоловікам, як працівникам порівняно з жінками потрібно значно менше [3, с.2].
Як стверджує А.А. Юрченко, аналіз материнського виховання жінки за умов її праці та охорони материнства за різних епох в історико-правових джерелах проявляється по різному [4, с.569].
У історичному аспекті охорона материнства згідно трудового права полягала у тому, що як тільки первісна людина почала усвідомлювати сама себе, стало зрозуміло, що людство поділено на дві різні статі і завдяки спроможності однієї з них до виношування та народження дитини, людський рід не завершує своє існування. У суспільних уявленнях народжування дитини виявилося тією причиною, яка зумовила тенденцію до залежності жінки від чоловіка, сімейних обмежень. Така ситуація, з одного боку, гальмувала процес її соціального розвитку, працездатності на роботі, з іншого, виступала поштовхом до виникнення протиріч, що згодом виступили рушійною силою у процесі формування жінки як соціальної особи.
На думку В.В. Герасименка, оскільки материнство було й залишається гарантом морального розвитку людини за будь-яких часів, то якісний вплив жінки-матері на зростаюче покоління не в останню чергу залежало від її соціального становища. Протиставлення призводить до роз’єднання індивідуальної та соціальної складових розвитку особистості жінки, однак доцільним є не відокремлення одне від одного, а намагання гармонізувати та поєднати трудовий розвиток жінки та розвиток жінки як матері [5, с.130].
На підставі вищевикладених нукових тверджень та згідно розуміння сутності охорони материнства як інституту трудового права можна навести наступне визначення даного поняття.
Охорона материнства працюючих жінок, як інститутут трудового права – це система норм, спрямована на те, щоб жінка могла успішно поєднувати свою репродуктивну роль з продуктивною, а також для запобігання несправедливого ставлення та дискримінації жінок через їх репродуктивну роль.
Першою спробою науково обґрунтувати рівність жінки згідно розвитку норм трудового права та поставити її на одну сходинку з чоловіком є праці Платона (427-347 рр. до н.е). «Для того, щоб жінка стала стражем, виховання її не повинно бути відмінним, від виховання, яке робить стражами чоловіків» [6, с.212]. Тобто вперше декларувалася думка про те, що обидві статі можуть мати у суспільстві певну цінність, мають однакове право на виховання, працю та соціальний розвиток. Такі ідеї були занадто не традиційними для свого часу, але завдяки ним була привернута увага до виховання та працевлаштування жінок. Великий мислитель зауважив, що виховання починається до народження, оскільки на людину можна впливати вже при першому зародку та зачатті його. Поряд із цим фактично заперечувалася цінність материнського виховання та праці жінок. Платоном декларувалися утопічні думки про необхідність повернення до первісного родового виховання та праці, про те, що «діти також повинні бути спільними і нехай батьки не знають своїх дітей, а діти – батьків» [6, с.213].
Але вже у працях Платона відзначено, що засобом підвищення статусу жінки у суспільстві є освіта, праця та виховання. Багато дослідників уже після нього, аналізуючи становище жінки, в першу чергу оцінюють саме освіченість, як основний критерій, від якого залежить формування особистості матері та її вплив на свою дитину і спроможність до передання соціальних цінностей.
Досить великий період відокремлює від діяльності Платона появу у працях Еразма Роттердамського (1466-1536) нових для свого часу ідей стосовно виховання та працевлаштування жінок-матерів. «Піклуватися про дитину треба ще до народження. Вагітна не повинна їсти будь-яку їжу, їй необхідно оберігати себе від шкідливих фізичних рухів» [7, с.184]. Слова вченого, «якщо ти не піклуєшся про виховання сина, то ти будеш батьком чудовиська» [7, с.185], тільки підтверджують думку, що виховується хлопчик і значення в родині має батько. Хоча Роттердамський зважав на суто жіноче виховання у трактаті «Освічена юна леді» та звертав увагу на те, що потрібно прикладати зусилля для освіти та праці майбутніх доброчесних матерів, найбільша заслуга видатного мислителя у приверненні уваги до зв’язку праці і виконання материнського призначення. Якщо освіта пов’язана з виконанням певного соціального завдання, то можливість набуття освіти жінкою включало її в більш широке коло трудових зв’язків, а значить надавало поштовх для більш ефективних трудових взаємин, зокрема виховання власних дітей мало ставати більш соціально спрямованим.
Магістр