КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА УМИСНЕ ВБИВСТВО, ВЧИНЕНЕ В СТАНІ СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ (ID:681863)

РОЗДІЛ I. ПОНЯТТЯ ТА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ ЗНАЧЕННЯ СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ У Кримінальному кодексі (КК) України немає вказівки на будь-які емоцій-ні стани, притаманні сильному душевному хвилюванню. Термін «стан сильного душевного хвилювання» використано в п’яти нормах цього кодексу: ч. 4 ст. 36 «Необхідна оборона», ч. 3 ст. 39 «Крайня необхідність», п. 7 ч. 1 ст. 66 «Обставини, які пом’якшують покарання», ст. 116 «Умисне вбивство, вчине¬не в стані сильного душевного хвилювання», ст. 123 «Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання» [2]. Саме поняття «сильне душевне хвилювання» вперше з’явилося в російсь-кому Кримінальному Уложенні від 1903 р. До цього використовувалися такі поняття, як «запальність» і «роздратування». Так, ст. 1455 Уложення про покаран¬ня 1845 р. вказує, що «підлягає відповідальності той, хто вчинив вбивс-тво, хоча і без обдуманого заздалегідь наміру або умислу, у запальності або роз-дратуванні, але однак, і невипадково, а знаючи, що посягає на життя іншого» [19, c. 306]. До середини 70­х років поняття «сильне душевне хвилювання» правники співвідносили з психологічним поняттям «афект», а, починаючи з середини 70­х років це поняття ототожнюють з існуючим в психології поняттям «фізіо-логічний афект» [16, c. 521]. Проаналізувавши сучасні підходи науковців до розумін¬ня понят¬тя «стан сильного душевного хвилювання», на сьогоднішній день можна виділити три групи поглядів на його зміст. До першої групи ми відносимо науковців, які вважають, що стан сильного душевного хвилювання — це стан афекту. Зокрема, Л.А. Остапенко зазначає, що у доктрині кримінального права прийнято вважати, що законодавчому поняттю сильне душевне хвилювання від-повідає вживаний у психології термін «афект». Взагалі, за своєю природою афект — це особливий стан емоційної напруги, який являє собою короткочасну інтенсивну емоцію, яка займає домінуюче положення у свідомості людини. Афект — медико-психологічний термін і досліджувати його самостійно у юриди¬ч¬ному аспекті було б некоректно [20, c. 6]. На погляд С.Т. Хапчаєва, афект — це структурний елемент правосвідомо-сті, що є тимчасовим, «аварійним» способом пізнання і відображення правової дійсності, що володіє слабкою мотивуючою силою й інтенсивністю прояву, що заважає здоровій оцінці правової ситуації [8, c. 22]. Розрізняють афект фізіологічний та патологічний. Так, фізіологічний афект полягає у домінуванні у свідомості людини якоїсь сильної емоції, що знижує її контроль над своїми вчинками, певним чином гальмує інтелектуальну діяльність, викликає феномен «звуження» свідомості. Йому властиві такі ознаки: раптовість виникнення, вибуховий характер емоційної розрядки, специфі¬ч¬ні та суттєві психічні зміни особи, що, водночас, залишаються в межах осудності. На відміну від нього, патологі¬чний афект характеризується повним затьмаренням свідомості та некеру¬ючими імпульсивними діями, що відносить його до однієї з ознак не¬осудності особи [14, c. 7]. Таким чином, для кваліфіка-ції діяння за ст. 116 ККУ застосо¬вують саме фізіологічний афект. Разом з тим слід зазначити, що в психології, як правило, виділяють два види афекту: афект, як безпосередня реакція на зовнішній подразник, його назива¬ють «класичним» та афект «кумулятивний» або «акумулятивний». Акумуля¬ція афекту — це процес накопичення незначних за своєю силою негатив¬них емоцій з наступною розрядкою у вигляді стрімкого і мало керова-ного афектованого вибуху, який настає начебто без явних причин [5, c. 319]. До другої групи можна віднести Г.В. Назаренко, М.Й. Коржанського та А.В. Байлова, які зазначають, що стан сильного душевного хвилювання — це стан фізіологічного афекту. Г.В. Назаренко та М.Й. Коржанський зазначають, що жодний емоційний стан, крім стану фізіологічного афекту, не може настільки суттєво вплинути на психічну діяльність людини, щоб вона певною мірою втратила здатність усвідом¬лю¬вати свої діяння та (або) керувати ними [8, c. 21]. М.Й. Коржанський вказує, що між фізіологічним афектом та станом сильного душевного хвилюван-ня існує досить велика різниця. Сильне душевне хвилювання, на його думку, може бути зумовлене будь-якою важливою для особи подією — зрадою, виведеним із ладу автомобілем чи іншою подією. Зовсім іншим є фізіологічний афект — надзвичайно сильний емоційний вибух, що затьмарює свідомість, до-водить люди¬ну до самої межі, за якою вже настає втрата свідомості [15, c. 150]. Аналогічну позицію займає і А.В. Байлов, який також вказує про необ-хідність заміни поняття «стану сильного душевного хвилювання» на «фізіологі-чний афект», оскільки поняття «стан сильного душевного хвилювання» відби¬ває кількісну характеристику емоційної реакції й має оцінний характер. Афект же є емоційним процесом, що має свою специфіку й динаміку і є якісно відмін¬ним від будь-якого душевного хвилювання, у тому числі й сильного. Ці поняття можна розглядати як загальне і часткове. До сильного душев-ного хвилювання відносять не тільки різного роду афекти, а й інші емоційні стани, які виникли в результаті провокуючих дій з боку потерпілого і які не до-сяга¬ють стану афекту. Фізіологічний афект — емоційний вибух, який бурхли¬во протікає, захоплює всю особистість і відчутно впливає на поведінку людини. Він не є тимчасовим хворобливим розладом психіки, його виникнення не пов’язане з психічним захворюванням, а протікання визначається психологіч¬ними законами розвитку нормальних психічних процесів [9, c. 14]. Стан фізіо-логічного афекту може тривати від декількох секунд до декількох хвилин, після чого на¬стає різкий спад емоційного збудження, на зміну приходить стан спустошен¬ня, сильної втоми, приходить поступове усвідомлення скоєного, що може супроводж¬уватися почуттям розкаяння у вчиненому, жалем до потерпіло-го [25, c. 117]. Науковці третьої групи, до прикладу С.В. Бородін, вказують на те, що оскільки зменшувати здатність особи в повній мірі усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними можуть різні емоційні стани, поняттям «стан сильного душевного хвилювання» охоп¬люється не тільки стан афекту, але й інші сильні за своїм впливом на психічну діяльність емоційні стани [16, c. 521].