0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

КОНСТИТУЦІЇ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН (ID:681866)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Право, юридичні
Сторінок: 33
Рік виконання: 2016
Вартість: 300
Купити цю роботу
Зміст
Вступ……………………………………………………………………………….…3 Розділ I. Поняття та особливості конституцій зарубіжних країн………………...5 Розділ II. Класифікація конституцій………………………………………………12 Розділ III. Еволюція внесення змін до Конституції України……………………21 Висновки……………………………………………………………………………29 Список використаних джерел……………………………………………………..31
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
РОЗДІЛ I. ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ КОНСТИТУЦІЙ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН Термін "конституція" (від лат. Constitutio — встановлення, улаштування) використовувався протягом тривалого часу і без перебільшення належить до групи найдавніших юридичних термінів, відомих сьогодні правознавству. Йому понад дві тисячі років. Вперше термін "конституція" почали використовувати в Стародавньому Римі, де конституціями називали ті найбільш важливі декрети римського імператора, які мали силу закону (constitutiones principis) [1, c. 8]. В Середні віки конституціями визнавалися статути чернечих орденів, акти, що визначають структуру управління міст-держав, і деякі інші різновиди нормативних актів. Ці акти нерідко приймалися у вигляді договорів. Проте це не були документи, які хоча б віддалено нагадували сучасні конституції, які відрізняються від інших юридичних актів за формою, змістом, мають певні юридичні властивості. Перші в сучасному значенні конституційні акти як явища демократичного порядку, які приймались народом (або за його участі) і обмежували інститути влади, були прийняті в кінці XVIII ст. (Конституція США 1787 р., Франції — 1791р.). Саме від епохи буржуазних революцій, від реальних спроб проголошення та забезпечення прав людини в державі, фактичного проведення розподілу державної влади на окремі гілки з первинною метою недопущення узурпації всієї державної влади однією людиною чи групою людей, а також від настання інших демократичних перетворень бере свій початок епоха конституції, конституційної держави, а з ними і конституціоналізму як доктринального вчення [2, c. 75]. Представники різних політичних і правових шкіл неоднаково характеризують сутність конституції. Наприклад, послідовники школи природного права бачать в ній свого роду суспільний договір; нормативісти — вищу, основну норму, що очолює піраміду правової системи держави; прихильники марксизму-ленінізму — продукт класової боротьби і закріплення її результатів [3, c. 95]. Ще Дж. Лок розглядав конституцію як свого роду договір про правила співіснування та публічну владу. В цьому контексті слушним є висловлювання Томаса Пейна: "Конституція не є документом уряду, а документом людей, які входять до уряду. А уряд без конституції — це влада без права на неї" [4, c. 2]. Згідно із Жан-Жаком Руссо в основі суспільного договору лежить ідея наділення владними повноваженнями органів влади з метою забезпечення безпеки за рахунок обмеження прав людини на засадах народного суверенітету. Основні права і свободи визначають організаційні та процедурні основи функціонування публічної влади [1, c. 32]. Одним із найвідоміших дослідників сутності конституції є німецький соціаліст Фердинанд Лассаль. У своїй праці «Про сутність конституції» він вважав, що Конституція за своєю природою є письмовим документом в якому відбивається фактичне співвідношення сил в суспільстві [5, c. 30]. Згодом, аналізуючи вищенаведену роботу Ф. Лассаля, до подібних висновків прийде Георгій Плеханов (1856 — 1918), а з часом і Володимир Ленін (Ульянов, 1870 — 1924) . Звідси цілком зрозумілим був зміст офіційного підходу до цієї проблеми в колишньому СРСР, так само як і причини наявності подібних думок у наш час на теренах пострадянських республік, у тому числі в Україні. Сьогодні сутність конституції як політико-правового документа більшість дослідників і політиків визначають як відображення балансу основних соціальних інтересів, представлених в суспільстві [3, c. 95]. На думку сучасних спеціалістів, конституція повинна проявлятися не в реєстрації результатів політичної боротьби — перемозі однієї частини населення над іншою, а в юридичному закріпленні узгоджених інтересів та волі всіх тих соціальних груп, включаючи етнічні, які в силу історичних умов стали єдиним народом спільної для них держави.