0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

АНГЛІЙСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ХVII СТ. ТА ЕВОЛЮЦІЯ ДЕРЖАВИ В АНГЛІЇ (ID:681869)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Право, юридичні
Сторінок: 34
Рік виконання: 2016
Вартість: 250
Купити цю роботу
Зміст
ВСТУП……………………………………………………………………………3 РОЗДІЛ І. ОСНОВНІ ЕТАПИ АНГЛІЙСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ ХVII СТ. ТА ЇХ ПОЛІТИКО-ПРАВОВИЙ ЗМІСТ……………………………………………….5 РОЗДІЛ ІІ. ПРОГОЛОШЕННЯ РЕСПУБЛІКИ В АНГЛІЇ (1649 — 1653 РР.) ТА ЇЇ ПРАВОВА ПРИРОДА …………………………………………………...18 РОЗДІЛ ІІІ. «ЗНАРЯДДЯ УПРАВЛІННЯ» ТА УТВЕРДЖЕННЯ В АНГЛІЇ ПРОТЕКТОРАТУ КРОМВЕЛЯ ………………………………………………..25 ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...31 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………. ..33
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
РОЗДІЛ I. ОСНОВНІ ЕТАПИ АНГЛІЙСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ ХVII СТ. ТА ЇХ ПОЛІТИКО-ПРАВОВИЙ ЗМІСТ Королівська влада в Англії вже до початку XVII ст. стала оплотом відживши себе феодально-абсолютистських порядків, а економічно і соці-ально зміцнівша буржуазія і нове дворянство прагнули самостійно спрямовувати політику уряду в своїх інтересах. У нижній палаті парламенту вони знайшли готове політичне знаряддя для здійснення своїх цілей. Боротьба між короною і парламентом, що почалася ще при Єлизаветі I, призвела при Карлі I до розпуску парламенту (1629 р.), а в 1640 р.— до буржуазної революції, яка отримала назву "Великий заколот". Історію англійської буржуазної революції прийнято ділити на чотири етапи: • конституційний етап (1640 — 1642 рр.); • перша громадянська війна (1642 — 1646 рр.); • боротьба за поглиблення демократичного змісту революції і друга громадянська війна (1646 — 1649 рр.); • індепендентська республіка (1649 — 1653 рр.) [1, c. 103]. Кожен із цих етапів є надзвичайно важливим не тільки для історії Англії, але й для усієї світової історії. В даному випадку, нас буде цікавити саме політико-правовий зміст даних етапів, тобто сукупність всіх документів, прийнятих під час революції, які сприяли розвитку Англійської держави і розвитку інших країн. Напередодні і в ході революції визначилися два табори, що представляли протилежні політичні та релігійні концепції, а також різні соціальні інтереси. Представники "старого", феодального дворянства і англіканського духовенства були опорою абсолютизму і відстоювали збереження колишніх феодальних порядків і англіканської церкви. Табір опозиційного режиму об'єднував нове дворянство і буржуазію під загальною назвою "пуритани". Противники абсолютизму в Англії виступали за буржуазні перетворення під прапором "очищення" англіканської церкви, завершення реформації і створення нової церкви, незалежної від королівської влади. Релігійна оболонка соціально-політичних вимог буржуазії, багато з яких мали чисто світський характер, багато в чому пояснювалася особливою роллю англіканскої церкви у захисті основ абсолютизму і в придушенні опозиції церковно-бюрократичним апаратом. Разом з тим революційний табір не був єдиним ні в соціальному, ні в релігійному відношенні. У ході революції в таборі пуритан остаточно визначилися три головних течії: пресвітеріан, індепендентів і левеллерів. Пресвітерианський рух, який об'єднував велику буржуазію і верхівку джентрі, становив праве крило революції. Їх максимальною вимогою було обмеження королівського свавілля і встановлення конституційної монархії з сильною владою короля. Релігійно-політична програма пресвітеріан передбачала очищення церкви від пережитків католицизму, її реформу по шотландському зразку та затвердження на чолі церковно-адміністративних округів пресвітерів з найбільш впливових громадян. Індепенденти, політичним лідером яких, став О. Кромвель, були в основному представниками среднього і дрібного дворянства, середніх верств міської буржуазії. Вони домагалися, як мінімум, встановлення обмеженої, конституційної монархії. Їхня програма передбачала також визнання і проголошення невід'ємних прав і свобод підданих, насамперед свободи совісті (для протестантів) і свободи слова. Індепенденти висували ідею скасування централізованої церкви і створення незалежних від адміністративного апарату місцевих релігійних громад. Індепендентська течія була найстрокатішою і неоднорідною за складом. У ході революції з індепендентської течії виділились так звані левеллери, які стали користуватися найбільшою підтримкою серед ремісників і християн. У своєму маніфесті "Народна угода" (1647 р.) левеллери висунули ідеї народного суверенітету, загальної рівності, вимагали проголошення республіки, встановлення загального чоловічого виборчого права, повернення обгороджених земель в руки громад, реформи складної і громіздкої системи "загального права". Найбільш радикальну частину левеллерів склали дигери, що представляли біднішеселянство і пролетарські елементи міста і села. Вони виступили з вимогою знищення приватної власності на землю і предмети споживання. Соціально-політичні погляди дигерів були різновидом селянського утопічного комунізму[2,c.5]. Одним з ідейних лідерів левеллерів був Джон Лільберн (1613, 1614 або 1618-1657 рр.). У численних памфлетах, петиціях, проектах і листах він посилався на "боже слово", розум і природне право[3,c. 144]. Англійська революція розвивалася у вигляді традиційного протистояння короля і парламенту. Істотна частина державно-правової програми революції була підготовлена парламентською опозицією ще в 20-х рр. XVII ст., по мірі загострення економічної і політичної кризи абсолютизму. У Петиції про право 1628 р. було сформульовано ряд вимог, наділених в стару феодальну форму, але вже мали новий, буржуазний зміст. Томсинов В. А. у своїй статті стверджував, що зміст Петиції показує, що парламентарії були стурбовані не стільки створенням нових правових установлень, скільки викорінюванням порушень старих. Посилаючись на Велику Хартію Вільностей і статути, видані в часи королів Едуарда I і Едуарда III, вони просили короля Карла I про те, щоб «надалі жодна людина не була примушена сплачувати які-небудь дарунки, позики, пожертвування, податки тощо без загальної згоди (вираженого за допомогою Акта Парламенту), і щоб ніхто не був призваний до відповіді , чи приведений до присяги, чи примушений до служби, ув’язнений дов'язниці, чи іншим способом стиснутий чи стурбований у зв'язку з усім цим чи за відмовлення від цього. І щоб жодна вільна людина жодним з вищезгаданих способів не була ув’язнена до в'язницічи затримана» .Крім того, парламентарії просили Його Величність не обтяжувати населення постоями солдатів і матросів, а також вилучити надані їм у мирний час деяким обличчям, призначеним комісарами, повноваження для суду по військових законах над солдатами і матросами, що зробили ті чи інші злочини[4, c. 73].