Зразок роботи
1.1 Поняття та ознаки нормативно-правових актів
Серед сучасних джерел права нормативно-правовий акт посідає перше місце. В нормативно - правових актах закріплюються норми, які враховують інтереси більшості і меншості в цілому та координують їх в залежності від економічних, соціальних, національних і міжнародних відносин у конкретний історичний період.
Нормативно-правовий акт - це офіційний акт-документ уповноважених суб’єктів правотворчості, який встановлює (змінює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин. До нормативно-правових актів належать конституції, закони та нормативні рішення органів виконавчої влади.[1,c.137]
На відміну від акту застосування права, нормативно - правовий акт спрямований на регулювання типових, схожих суспільних відносин і розрахований на неодноразове застосування без вказівки на конкретну особу, тоді як акт застосування спрямований на регулювання конкретних життєвих ситуацій і в ньому вказується конкретна особа. На відміну від акту тлумачення норм права (наприклад постанови Верховного Суду України), нормативно правовий акт видається або санкціонується компетентним органом, який має правотворчі повноваження або в процесі референдуму. Як джерело права нормативно-правові акти мають переваги перед іншими джерелами права,а саме:
а) нормативно-правовий акт, традиційно в силу встановлених правил вважається найліпшим засобом оформлення вже установлених норм права;
б) в силу своєї чіткості і визначеності нормативно-правовий акт «легкий» в застосуванні;
в) до нього легко відсилатися при вирішенні справ, вносити відповідні корективи, стежити за його виконанням та контролювати його. Нормативно-правові акти мають ряд специфічних ознак, що відрізняють їх від інших актів, особливо від правозастосувальних , які носять формально-визначений характер.[1,c.137]
Ознаки нормативно-правового акта:
а) приймається або санкціонується уповноваженими на те органами держави або народом (референдум);
б) завжди містить нові форми права, або змінює (скасовує) діючі;
в) відповідає конституції, міжнародним договорам держави, не суперечить актам вищої юридичної сили;
г) містить у собі загальнообов’язкові правила (норми) поведінки;
д) складається з дотриманням правил нормотворчої техніки: має письмову форму та атрибути, що дозволяють відокремити його від інших документів-найменування акта, найменування ухваливших його органів, дату прийняття, номер, підпис уповноваженої посадової особи та інше (реквізити);
е) приймається з додержанням правил нормотворчої процедури;
ж) має визначну юридичну силу в залежності від місця акта в системі нормативно-правових відносин і від рівня ухвалившого його органа;
з) діє протягом визначеного терміну;
и) охоплює конкретну територію;
к) доводиться до відома населення в установленому законом порядку-публікується в офіційних спеціальних виданнях;
л) у нормативно-правових актах норми права групуються за статтями та структурними утвореннями: розділам, главам, статтям (наприклад в Сімейному кодексі, розділ «Шлюб. Права та обов’язки подружжя», глава 8 « Право спільної сумісної власності», стаття 63 « Здійснення подружжям права спільної сумісної власності»).
1.2 Класифікація нормативно-правових актів
Види нормативних актів — це їхні підрозділи у відповідності з об'єктивно існуючою ієрархічною структурою. Вихідним критерієм для віднесення нормативного акту до того чи іншого виду слугує його юридична сила.
Юридична сила нормативно-правових актів — це така їхня специфічна особливість, яка характеризує їхнє співвідношення та взаємозалежність за формальними обов'язками. Юридична сила нормативних актів залежить від місця органа, що видав акт, в державному механізмі. Всі нормативні акти державних органів прийнято поділяти на закони та підзаконні акти. Провідне місце в системі нормативних актів займають закони. Акти останніх видів видаються на підставі та для виконання законів і тому мають назву підзаконних.
Закони поділяються на деякі види та по значенню змісту в них норм вони діляться на конституційні та звичайні. Конституційні закони — це конституція та ті закони, що примикають до неї та присвячені головним питанням суспільного та державного ладу. До кола конституційних законів відносяться закони, які додають зміни, необхідність яких передбачена безпосередньо конституцією.[2,с.201]
Поняття "підзаконні акти" відображає одну загальну рису їхнього змісту — те, що вони засновуються на законі, а також одну загальну особливість їхньої юридичної сили — те, що вони не суперечать закону. В останньому же акти групи, що розглядаються, багато в чому розрізняються між собою, мають істотні особливості і по змісту, і по юридичної силі. Останній з вказаних критеріїв береться у зв'язку з двома ознаками:
а) компетенцією правотворчого органу;
б) сферою (областю) дії акту.
По вказаним ознакам всі підзаконні нормативні акти можуть бути розподілені на чотири загальні групи:
а) загальні;
б) місцеві;
в) відомчі;
г) локальні;
Загальні підзаконні акти — нормативні підзаконні акти, які видаються органами загальної компетенції та розповсюджуються на всіх осіб в межах країни. За своїм значенням вони займають друге, після законодавчих актів, місце в законодавчій системі. Подібно законам, загальні акти можуть встановлювати суб'єктивні права та обов'язки у відношенні всіх суб'єктів в межах країни. Причому навіть акти, прийняті по окремим питанням, мають загальну юридичну силу: вони повинні визнаватися обов'язковими всіма суб'єктами. Сюди відносяться: нормативні укази президента ,постанови уряду.[2,c.202]
Місцеві підзаконні акти — це нормативні підзаконні акти, що видаються територіальними органами державної влади і управління та розповсюджуються на осіб, які знаходяться на даній території. На відміну від загальних, група актів, що розглядається, присвячена питанням місцевого життя в межах тієї чи іншої адміністративно-територіальної одиниці — області, району, міста, селища тощо. Звідси і своєрідність їхньої юридичної сили. Місцеві акти, в принципі, мають зовнішню дію — розповсюджуються на усіх осіб, але в межах даної території.[2,c.202]
Відомчі підзаконні акти — це підзаконні нормативні акти, які видаються органами спеціальної компетенції (відомствами) та розповсюджуються на організації та осіб, які входять в дане відомство. Вони мають внутрішню дію: розповсюджуються тільки на організації та осіб в межах даного відомства. Відомчі акти видають багато державних органів (а також суспільні організації в тих межах, в яких вони мають державні правотворчі функції). Більшість різноманітних відомчих актів видають виконавчо-розпорядчі органи — органи державного управління. Найбільшою (переважною) юридичною силою серед відомчих актів органів державного управління володіють акти центральних органів галузевого чи функціонального управління. До них відносяться, наприклад, накази та інструкції міністерств, голів державних комітетів. Відомчі нормативні акти видають також органи юстиції, нагляду та контролю. Може скластися враження, що органи юстиції, нагляду не мають правотворчих функцій: вони призвані забезпечити дію права, а не створювати його. В принципі, це правильно, але тільки у відношенні загальних нормативних актів. Між тим центральні органи юстиції, нагляду уповноваженні щодо видання відомчих актів, що регламентують внутрішню діяльність відповідно судової системи, прокуратури.[2,c.202]
Локальні (внутрішньо-організаційні) підзаконні акти — це нормативні підзаконні акти, які видаються організацією тільки для рішення своїх внутрішніх питань та діють лише в її межах. Такі, зокрема, правила внутрішнього трудового розпорядку на підприємствах. Вони мають багато спільних рис з відомчими актами. Однак їхній зміст та юридична сила ще більш обмежена. Внутрішній характер групи актів, що розглядається, висловлюється в компетенції організацій (підприємств), які мають право їх видавати. Ці акти присвячені організаційним відносинам, які складаються на даному підприємстві.[2,c.203]
В юридичній літературі нормативні юридичні акти (зокрема, підзаконні), класифікують в залежності від органу, що видав їх, та відповідно цьому за найменуванням актів. Наприклад, широко розповсюджена класифікація нормативних актів на такі види:
а) закони;
б) укази;
в) акти місцевих органів державної влади;
г) акти органів державного управління.
Класифікація за органами видання не є достатньо точною, повною та юридично послідовною. Вона не може бути визнана достатньо точною ще тому, що один й той же державний орган часто має компетенцію на видання нормативних актів з різною юридичною силою. Така класифікація не є повною, бо вона не вміщує всіх різновидів нормативних актів (наприклад, тут з поля зору випадають відомчі акти, що видаються органами юстиції, нагляду, внутрішньо-організаційні акти органів влади). Ця класифікація юридично непослідовна, бо вона не завжди відображає юридичну силу нормативних актів (наприклад, під рубрику актів державного управління підпадають і загальні, і відомчі, і внутрішньо-організаційні акти).[2,c.203]
В загальній, вертикальній структурі законодавства так чи інакше виділяється і поділ нормативних актів в горизонтальній площині, тобто поділ за галузями. Кожний нормативний акт — це завжди акт, який входить до тої чи іншої галузі законодавства, яка відповідає чи відомому підрозділу права (основній галузі чи компетентному утворенню), чи об'єднанню нормативних актів, що складається за предметним та цільовим критерієм, в площині лише зовнішньої форми, тобто об'єднанню інкорпоративного типу.[2,c.203]
Істотне значення в структурі законодавства має виділення в неї кодифікованих актів та актів поточного законодавства.
Саме будування системи законодавства, її підрозділи на галузі висловлено в складі та відношенні кодифікованих актів. Це відбувається тому, що кодифіковані акти являють собою результат юридично розвинутого, вищого виду правотворчості, відмінною рисою яких є нормативні узагальнення, формування загальних норм. Загальні же норми, які висловлені в кодифікованому акті, закріплюють юридичні особливості даної галузі, підгалузі, правового інституту. А це надає особливу юридичну силу кодифікованим актам. Всі інші галузеві нормативні акти повинні видаватися стосовно до кодифікованих...
Магістр