Зразок роботи
Акутальність роботи. Відповідно до Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини і громадянина та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. А основним правовим засобом захисту прав і свобод є суд (ст. 55 Конституції України).
Як зазначено у ст. 25 Конституції України, найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.
Верховний Суд України є найвищим органом у системі судів загальної юрисдикції [1], що обумовлює особливості його правового статусу. На цей орган законодавством України покладається ряд важливих функцій та повноважень, що визначають його місце та роль у системі судової влади, та відповідно, специфіку його правового становища в ній. Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження даної теми.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері функціонування судової влади.
Предметом дослідження є теоретико-правові засади функціонування Верховного Суду України.
Метою реферата є дослідження місця Верховного Суду України в судовій системі.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
визначити особливості судової системи України;
визначити склад та повноваження Верховного Суду України;
розглянути правовий статус Верховного Суду України;
проаналізувати зміни у законодавстві стосовно статусу Верховного Суду України.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи є система загальнонаукових і конкретно-наукових методів пізнання, які забезпечили об’єктивний аналіз предмета дослідження.
1. АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ СУДОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
ТА ПРИНЦИПИ ЇЇ ПОБУДОВИ
Визначаючи структури судової системи України, слід виходити із етимології понять «структура» та «система». Так, у Великому тлумачному словнику сучасної української мови категорія «структура» визначається як: 1) взаєморозміщення та взаємозв’язок складових частин цілого; будова; 2) устрій, організація чого-небудь [2, с. 789]. Система, у свою чергу, – це цілісне і водночас структуроване на окремі відносно самостійні елементи явище [5, c. 39]. Поняття «система» та «структура» співвідносяться між собою як єдине та часткове. Тому структуру судової системи слід розуміти як внутрішньоузгоджену та організовану сукупність структурних елементів цієї системи.
Структуру судової системи, крім власне судів, складають також інші органи. В державно-організованому суспільстві судова влада постає у вигляді системи органів (посадових осіб), які розв’язують юридичні справи, що мають правові наслідки. Однак, на думку науковця, лише організація судів та регламентація правил вирішення конфліктів ще не є свідченням наявності феномена судової влади [8, с. 76]. В. І. Андрейцев дотримується точки зору, що в структурі судової системи, крім судів, виняткове місце займає Вища рада юстиції та інші допоміжні органи [1, с. 20]. Погоджуючись із наведеною концепцією, вважаємо, що структуру судової системи України складають такі основні елементи: 1) всі суди України, утворені в порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) органи суддівського самоврядування; 3) органи судового адміністрування: Державна судова адміністрація та її територіальні управління; апарати судів; 4) інші допоміжні органи, що сприяють ефективній організації та функціонуванню судів України: Вища кваліфікаційна комісія суддів, Вища рада юстиції.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 124 Конституції України судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції [7]. Отже, першу ланку судової системи складають всі суди, що функціонують на території України. У відповідності до принципів територіальності, інстанційності та спеціалізації систему судів загальної юрисдикції складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) вищі спеціалізовані суди; 4) Верховний Суд України [11]. Місцеві суди є основною ланкою системи судів та першою інстанцією при вирішенні більшості цивільних, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення. Апеляційні суди утворюються як суди другої (апеляційної) інстанції, однак у визначених законодавством випадках вони можуть розглядати справи і як суди першої інстанції. Вищими спеціалізованими судами є: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України [11]. Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції України, який забезпечує єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом [11].
Магістр