Соціальне значення юридичних деонтологічних знань (ID:733135)

ВСТУП Актуальність дослідження. Юридична деонтологія розкриває загальну картину юридичної освіти, науки і практики, а також професійну етику юриста. Термін «деонтологія» грецького походження, що в перекладі означає «наука про належне». Цим терміном інколи позначають розділ етики, в якому вивчаються проблеми обов’язку людини та сфера належного. Вона показує також основи юридичної, практичної, наукової та навчальної діяльності. Тому доцільно проаналізувати тенденції розвитку юридичної науки, щоб зрозуміти її соціальне значення у системі юридичних деонтологічних знань. Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне висвітлення загальнотеоретичних аспектів юридичних деонтологічних знань та їх значення у юридичній практиці та у соціальному аспекті. Для досягнення цієї мети визначено наступні завдання:  визначити сутність та основні поняття системи юридичних знань;  дослідити процес виникнення такої системи знань, як юридична деонтологія;  розкрити зміст соціального спрямування професійної культури юриста;  розкрити поняття юридичної деонтології за допомогою категорій соціальної та правової діяльності. Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають в процеcі формування та буття професійної культури юриста. Предмет дослідження — професійна культура юриста та її соціальне значення у системі юридичних деонтологічних знань. Методи дослідження. Комплексний характер предмету дослідження зумовлює необхідність використання для його пізнання системи філософських, загальнонаукових та спеціально наукових підходів та методів. Основою наукової професійної культури юриста та її значення у юридичній практиці є діалектичний метод, який дозволяє розглянути предмет дослідження у його динаміці та взаємозв'язку з іншими соціальними, у тому числі правовими явищами. Різні аспекти історичного розвитку юридичної деонтології відображали у свої наукових працях Л. Богдан, Д. Бентам, В. Горшенєв, С. Гусарєв, А. Молдаван, О. Тихомиров, В. Ухач та інші.   РОЗДІЛ І ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО СИСТЕМУ ЮРИДИЧНИХ ЗНАНЬ Сьогодні щоб визначити для себе, що ж являє собою система деонтологічних наукових знань та яке відношення я система має до правознавства, необхідно визначитися зі значенням основного терміна «деонтологія». Термін «деонтологія» грецького походження, що перекладається як «наука про належне». Цим терміном інколи позначають розділ етики, в якому вивчаються проблеми обов´язку людини, сфера належного, усі форми моральних вимог до життєдіяльності людини та відношення між ними [10, c. 96]. Поняття «деонтологія», як вказано в «Сучасному словнику з етики», –«це розділ етики, в якому розглядаються проблеми належного. Вважається, що термін «деонтологія» вперше ввів англійський філософ-утилітарист Д. Бентам, який позначив ним теорію моралі. Пізніше деонтологію як вчення про належне почали відрізняти від аксіології (етичної). Досить важливим питанням етики є проблема співвідношення обов’язку (належного) і добра (ціннісногофеномена), деонтології і аксіології. Розрізняють деонтологію медичну, юридичну тощо» [8, с. 110]. Це положення має безпосередню актуальність і сьогодні у розумінні та дослідженні питань законності та правопорядку. Тільки шляхом забезпечення суб´єктивних прав кожного громадянина відповідно можна втілити загальну ідею безпосередньої справедливості у функціонування громадянського суспільства та правової держави. Надалі Деонтологію почали відрізняти від моральних цінностей взагалі. Деонтологія починала формуватись як специфічна система знань про належне, про те, як повинно бути, виходячи з вимог суспільної моралі. Сама проблематика належного, повинного знаходила різні форми свого прояву та почала формувати основу предмету даної науки та вивчатись у відповідності до окремої особи, групи осіб, суспільства в цілому на рівні конкретних норм, принципів поведінки, моральних або суспільних ідеалів. Система наукових деонтологічних знань, як і наука «Юридична деонтологія» склалася зовсім недавно. У 70- ті роки в юридичних навчальних закладах викладався спеціальний курс «Вступ до юридичної спеціальності», метою якого була підготовка студентів до включення їх у процес навчання та інформація про майбутню професійну діяльність [4, c. 16]. Пізніше було видано відомий широкому колу спеціалістів підручник С. С. Алексеева (1976 p.). Це був перший крок на шляху до створення нової юридичної науки, хоча у той час термін «юридична деонтологія» ще не використовувався. Автор підручника дослідив та виклав важливі аспекти проблеми, які допомагають осмислити юридичну науку та юридичну практику, наблизитися до розуміння професійної юридичної діяльності. Засновником науки «Юридична деонтологія» вважається професор В. М. Горшенєв. У 1988 році авторським колективом було опубліковано з його участю навчальний посібник, де послідовно викладено предмет, функції нової науки, її принципи та роль у системі юридичних знань. Він зробив спробу узагальнити всю інформацію про кваліфікаційну характеристику юриста, розглянути професію юриста за кількома аспектами: а) юрист виступав як особа; б) юрист проявляв себе як політичний діяч; в) юрист – спеціаліст; г) юрист як носій високих моральних якостей; д) поєднання естетики та культури юриста [5, с. 43]. Його теоретичні положення та висновки заклали підвалини подальшого розвитку системи філософсько-етичних знань у професійній діяльності юристів [1, с. 17]. Отже, основним змістом юридичної деонтології безпосередньо є знання про вимоги до професійних та особистих якостей юриста. Разом з тим «юридична деонтологія включає також загальні знання про юридичну науку і практику, оскільки, по-перше, є навчальною дисципліною, з якої починається вивчення юриспруденції і повинна дати здобувачам вищої освіти загальні поняття про юридичну науку і практику; по-друге, без засвоєння знань з юридичної діяльності, її видів та змісту неможливо розглядати якості юриста, а також вимоги до юристів різних спеціальностей» [11, c. 5].