Зразок роботи
ВСТУП
Злочинність, як і всі соціальні явища, має свій внутрішній (суб’єктивний) зміст, який зазвичай виражається устоями, нормами, цінностями, поведінковими моделями, що панують безпосередньо у злочинному середовищі. У самому концентрованому вигляді вони мають прояв у місцях позбавлення волі. Наука називає ці явища «соціальними відхиленнями», «антигромадським способом життя», «кримінальною субкультурою».
Актуальність вивчення кримінальних татуювань, як кримінальної субкультури, у злочинному середовищі засуджених на сьогоднішній день є очевидною, адже постійні динамічні умови розвитку та трансформації даного явища формують потребу у пошуку сучасних, ефективних заходів по його профілактиці.
Метою дослідження є теоретичний аналіз та визначення
соціально-психологічного значення татуювань у злочинному середовищі.
Відомо, що прообразом сучасних татуювань стало клеймо, яке ставили урядовці на каторжників, які відбували терміни заслання в Сибіру. Це давало змогу залишити слід на тілі осіб, які порушили закон. Таким чином можно було надалі слідити за ними.
Не кожен, хто має на своєму тілі татуювання, погана людина. Це завжди залежить від характеру окремої людини, від того, як вона і що вона робить. Але за татуюванням можна дізнатися багато інформації, корисної в блатному світі. Наприклад, число «ходок», статті, за якими «мотали» строк, а також особисті якості людини.
РОЗДІЛ І. КРИМІНАЛЬНЕ ТАТУЮВАННЯ – ВАЖЛИВА СКЛАДОВА
СУЧАСНОЇ КРИМІНАЛЬНОЇ СУБКУЛЬТУРИ
Культура будь-якого суспільства – це не лише цінності, які визнані офіційними колами його представників, але й погляди, традиції, звичаї та спосіб життя окремих спільнот, у тому числі й кримінальних.
Субкультура – це відносно самостійна частина у межах домінуючої культури, що сповідується визначеним колом осіб і має свої власні норми, вірування і цінності. Субкультура не може існувати поза межами «культури – доменіону», а зазвичай протиставляє себе загальним правилам поведінки, але все ж є безпосередньо частиною культури [2, с. 9].
Ціннісні орієнтації носіїв субкультури визначаються цінностями та соціальною практикою суспільства, що інтерпретуються і трансформуються відповідно до характеру субкультури (просоціальна, асоціальна, антисоціальна), віковими, соціальнопрофесійними та іншими специфічними потр ебами її носіїв. Кримінальна субкультура – це сукупність духовних та матеріальних цінностей, які регламентують життєдіяльність осіб, об’єднаних у кримінальні групи [5, с. 6]. Злочинне середовище та кримінальні спільноти на всіх етапах розвитку суспільства суттєво впливали на його моральне здоров’я, саме тому субкультуру злочинців слід розглядати як невід’ємну частину загальносуспільної культури. Кримінальна субкультура – це певний спосіб життєдіяльності осіб, безпосередньо об’єднаних в кримінальні групи і які дотримуються певних законів і традицій [1, с. 77]. Соціальна шкода впливу кримінальної субкультури полягає у тому, що вона кримінально деформує соціалізацію особистості та стимулює злочинну поведінку. До базових складових кримінальної субкультури відносяться [1, с. 78]: «табелі про ранги»; поведінкові атрибути, такі як: «злодійській закон», тюремний закон, правила і традиції злочинного серидовища, які прийняті в кримінальному середовищі; комунікативні атрибути, серед яких: «арго», спеціальні жести, кримінальні татуювання; економічні атрибути у вигляді «общаку»; сексуально-еротичні цінності; тюремна лірика; відношення до свого здоров’я, яке проявляється у вигляді від симуляції хвороб до наполегливих занять різноманітними видами спорту); алкоголізм, наркоманія і токсикоманія.
Татуювання – це звичай введення під шкіру механічним способом, шляхом виколювання або видряпування гострим знаряддям (голкою або кісткою) таких речовин як вугілля, сажа або туш. Загалом татуювання поділяють на декоративно-побутове; армійське та кримінальне. (Види татуювань у цій класифікації розташовано за часом виникнення.) Для нас найбільше наукове зацікавлення має власне кримінальне татуювання, яке поєднало у своїй суті декоративно-побутове та армійське, але носії котрого є представниками злочинного середовища, тому пропагують кримінальну субкультуру.
На сьогодні кримінальне татуювання є одним із основних атрибутів кримінальної субкультури і виконує різноманітні соціально-психологічні функції: є засобом комунікації та передачі інформації; залежно від змісту та розташування на різних частинах тіла, воно відображає досвід, спрямованість та інші важливі індивідуальні особливості особистості засуджених; це – особлива цінність, що набуває індивідуально-специфічного характеру [6, с. 102].
Магістр