Зразок роботи
24 лютого 2022 року Росія засобами підрозділів збройних сил, важкого
наземного озброєння, у тому числі далекобійної артилерії, ракет, морських
кораблів та військової авіації розпочала загарбницьку війну проти України на
суші, морі та в повітряному просторі. Вторгнення вже призвело до значних
жертв серед мирних мешканців та пошкодження природної спадщини
України.
Відповідно до I Протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня
1949 року, який стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів,
прийнятого у 1977 році, від держав, які ведуть війну, вимагається захищати
природне середовище від “масштабних, довготривалих і серйозних уражень”,
та забороняються методи чи засоби ведення війни, “які мають на меті або
можуть призвести до” заподіяння такої шкоди.
24-й Принцип Декларації Ріо про навколишнє середовище та розвиток
проголошує, що війна за своєю суттю є руйнівною для сталого розвитку.
Тому держави поважають міжнародне право, що забезпечує захист довкілля
під час збройного конфлікту, і, якщо необхідно, а також співпрацюють
заради його подальшого розвитку.
Міжнародний Суд Справедливості у Консультативному Висновку щодо
Законності Загрози або Використання Ядерної Зброї постановив, що
екологічні зобов’язання – зокрема зобов’язання держав гарантувати, що
діяльність в межах їхньої юрисдикції чи контролю не завдає негативного
впливу на довкілля інших держав – застосовуються в контексті збройного
конфлікту, принаймні, якщо вони не суперечать військовому праву.
Військові дії Росії, безперечно, є невиправданим і неспровокованим
актом агресії проти незалежної і суверенної України, а також порушенням
усіх чинних норм міжнародного права щодо охорони природи, сталого
розвитку, гуманітарного права, основних норм моралі та принципів
людського співіснування.
