Тези Міжнародний арбітраж історичний та практичний аспекти (ID:740064)

Слова арбітр, арбітраж, арбітраж походять з лат. Арбітр означає мирову особу в спорі. Слова мирний і арбітраж використовуються як синоніми. При обговоренні правової природи арбітражу слід розрізняти чотири теорії, тобто договірну, юрисдикційну, змішану, автономну (включаючи абсолютну автономну та відносну/інтегральну). Наведена вище розбивка не вважається вичерпною. Як зазначає з цього приводу А.В. Вишневського, «відсутність систематичного, критичного огляду теорії в арбітражній літературі». Лише А. Шуманський подає короткий огляд форм. Вказані вище чотири теорії правової природи арбітражу виділено за історичним критерієм, тобто послідовністю їх формування в умовах зменшення бар’єрів фактичного характеру в їх функціонуванні [2, с. 451]. Матеріально-правова (договірна) теорія виділилася в 18-19 століттях. Відповідно до неї арбітраж сприймається як: «акт здійснення свободи договору, якою користуються сторони в області матеріального права, з усіма наслідками які обмежують сенс і практичну корисність такого договору». Таким чином, в рамках цієї теорії міркування щодо процедурних аспектів арбітражу виключаються, визнаючи, що кожного разу, коли одна зі сторін не погоджується з рішенням арбітражного суду, воно повинно підлягати перегляду державними судовими органами. Зазначається, що арбітраж у цій формі діє лише в Італії як arbitrato libero.