Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність дослідження. На сучасному етапі актуальність даної теми є очевидною, оскільки це обумовлено необхідністю з’ясування та уточнення функцій, умов та способу укладення окремих видів договорів та їх значення відповідно до цивільного та господарського законодавства України.
Мета і завдання дослідження. Метою цієї роботи є з’ясування поняття «договору поставки»; значення його функцій та умов необхідних для укладення даного виду договору; розмежування договору поставки та договору купівлі-продажу; аналіз законодавства, що пов’язане з умовами укладання договору поставки та відповідальності за порушення даного виду зобов’язання.
Дана тема дозволила детальніше розглянути такі завдання:
охарактеризувати законодавство, яким регулюється питання про договір поставки;
визначити поняття «договір», «договір поставки», «договір купівлі-продажу»;
з’ясувати, які обов’язки належать для постачальника та покупця;
охарактеризувати, яку відповідальність будуть нести постачальник і покупець у разі невиконання умов договору поставки;
вказати та проаналізувати думки вчених з приводу даного питання.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі укладання договорів поставки.
Предметом дослідження є правове положення щодо договору поставки.
Метод дослідження. У роботі використовуються системно-структурний метод, котрий дає змогу детальніше охарактеризувати поняття «договору», «договору поставки»; порівняльний метод, який дає змогу проаналізувати думки науковців з приводу даної теми. Логічний метод, який допоможе розмежувати права та обов’язки постачальника та замовника за договором поставки. Над питанням про договір поставки та його правове регулювання працювали такі теоретики та науковці як В. Алямкін, В. Анохін, М. Брагінський, Д. Кузьмін, М. Кузьміна, Т. Кукіна, Р. Мосейчук, Л. Панова, та інші.
Практичне значення курсової роботи полягає у можливості використання теоретичного матеріалу при вивченні ряду тем з таких навчальних дисциплін як Цивільне право та Господарське право України.
РОЗДІЛ I. ДОГОВІР ПОСТАВКИ В СИСТЕМІ ДОГОВІРНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
1.1 Поняття та загальна характеристика договору поставки
Дані про договір поставки збережені в Главі 54 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ)[ 1 ], але не як самостійний цивільно-правовий договір, а як один з видів договору купівлі – продажу, який регулює відносини з реалізації товарів в основному між суб’єктами підприємницької діяльності.
Для того, щоб з’ясувати поняття «договору поставки» необхідно спочатку розтлумачити поняття самого «договору».
Відповідно до частини першої статті 626 ЦКУ «договором» є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків[ 1 ].
Відповідно до частини першої статті 712 за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму[ 1 ].
Договір поставки є різновидом договору купівлі-продажу, на що вказують ч. 2 ст. 712 ЦКУ і ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГКУ). В частині 2 статті 712 вказано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в частині 6 статті 265 ГКУ вказано, що реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу[ 2 ].
До відносин поставки, не врегульованих ГКУ, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі - продажу.
Договір поставки має спільну з договором купівлі-продажу економічну природу (платна передача товару від одного суб'єкта до іншого), проте відрізняється рядом особливостей, серед яких головними можна визначити такі :
1. Предметом договору поставки, за визначенням, є товар. Стаття 266 ГК уточнює, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками[3, с. 379 ].
На відміну від договору купівлі-продажу, предметом поставки є товар, призначений для ведення підприємницької діяльності чи іншої діяльності, яка не пов'язана з особистим споживанням. Відповідно до своєї природи предметом поставки не можуть бути цінні папери (хоча ч. 2 ст. 5 Закону України від 10 грудня 1997 р. "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" вже передбачає таку можливість), грошові кошти та майнові права.
2. Згідно зі ст. 712 ЦК відповідна продукція передається "у власність". Проте зважаючи на те, що майно може набуватися державними або комунальними підприємствами, зокрема, за договорами поставки, воно може передаватися їм не у власність, а в повне господарське відання або оперативне управління[3, с. 380 ].
3. Сторонами договору поставки є постачальник і покупець. Згідно із ч. З ст. 265 ГК ними можуть бути господарські організації, а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності (пункти 1—2 ч. 2 ст. 55 ГК). Договір купівлі-продажу, в свою чергу, може бути укладений між будь-якими суб'єктами — як між юридичними особами так і між або за участю громадян.
Постачальником товару може бути як його виготовлювач, так і посередницька організація, яка реалізує товари. Покупцем виступає суб'єкт, який одержує товар для виробничого споживання чи для наступної реалізації громадянам — споживачам[3, с. 380 ].
Отже, у підсумку можемо сказати, що в Главі 54 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) збережено дані про договір поставки, але не як самостійний цивільно-правовий договір, а як один з видів договору купівлі – продажу, який регулює відносини з реалізації товарів в основному між суб’єктами підприємницької діяльності. В свою чергу «договором» є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму( ч. 1 статті 712 ЦКУ). Окрім Цивільного кодексу дані про договір поставки також збережено і в Господарському кодексі України.
Магістр