АПЕЛЯЦІЙНЕ ТА КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ (ID:784412)

ВСТУП Оптимальним з погляду захисту приватних та публічних інтересів, дотримання кримінальних процесуальних гарантій, встановлення істини є такий результат судового провадження, який би задовольняв його учасників і цілком відповідав меті та завданням кримінального провадження. Саме цей соціально-правовий наслідок реалізації функцій суду у кримінальному судочинстві узгоджується з доктриною правової держави і громадянського суспільства, ролі судової влади у концепції розподілу влад, позитивно впливає на стани законності та правопорядку. Утім якість суддівського правозастосування у сфері кримінального провадження не бездоганна, що зумовлено низкою об’єктивних і суб’єктивних причин та умов. Дана обставина, що знайшла відображення у правовій культурі та правосвідомості сучасного суспільства, врахована усіма міжнародно-правовими актами у сфері охорони та захисту прав і свобод особи, кримінальним процесуальним законодавством держав Європи. Апеляційне та касаційне провадження є основними формами судового контролю за правосудністю судових актів нижчих судових інстанцій, невід’ємними складовими механізму виявлення, виправлення судових помилок та запобігання їм. Тож проблеми теорії та практики апеляційного і касаційного проваджень не випадково становили інтерес для дисертаційних досліджень у межах доктрини вітчизняного кримінального процесу, авторами яких стали Є.В. Большаков, Я.С. Бондаренко, Н.О. Бородовська, Н.Г. Габлей, С.В. Глущенко, Д.О. Захаров, О.С. Кашка, Н.В. Кіцен, Ю.П. Ковбаса, О.Ю. Костюченко, І.І. Котубей, В.Я. Мармаш, І.Ю. Мірошников,О.В. Острогляд, О.В. Сапін, В.І. Сліпченко, В.В. Смірнова, В.І. Теремецький, Ю.О. Фідря. Щоправда, апеляційне провадження було піддано значно ґрунтовнішому науковому аналізу.  1. Поняття апеляційного і касаційного проваджень У процесуальній літературі поняття «апеляція» (з лат. «appellatio» – звернення, «appellare» – викликати до суду, звертатися) та «касація» (з лат. «cassatio» – анулювання, ліквідація, знищення; з франц. «casser» – ламати, розбивати, скасовувати) вживають у декількох контекстних значеннях: 1) як форма провадження з оскарження й перевірки судових рішень; 2) як форма звернення до суду апеляційної чи касаційної інстанції; 3) як привід до початку апеляційного та касаційного провадження; 4) як порядок розгляду кримінального провадження; 5) як стадія кримінального провадження; 6) як вид кримінального процесуального провадження; 7) як інститут кримінального процесуального права; 8) як інститут судоустрою; 9) як назва судового органу [438, с.533-558; 222; 245, с. 17; 132, с. 8; 213, с. 22; 115, с. 46, 58; 15, с. 35; 36, с. 57, 59; 444, с. 59; 460, с. 18; 492, с. 18- 19; 495, с. 522]. Усі вищеназвані підходи до розуміння понять «апеляція» та «касація» мають право на існування, оскільки акцентують та розкривають їх багатоаспектність. З метою ґрунтовного дослідження правового регулювання, теоретичних і практичних проблем звичайних (ординарних) проваджень з оскарження й перевірки судових рішень у вітчизняному кримінальному судочинстві, необхідно визначитися зі змістом таких понять: «апеляційне провадження» та «касаційне провадження», «провадження в суді апеляційної інстанції» та «провадження в суді касаційної інстанції», «провадження в апеляційному порядку» і «провадження у касаційному порядку», «перевірка судових рішень в апеляційному порядку» і «перевірка судових рішень у касаційному порядку», а також «перегляд судових рішень в апеляційному порядку» та «перегляд судових рішень у касаційному порядку». Апеляційне та касаційне провадження становлять попередньо-перевірочна (з’ясування суддею-доповідачем питань стосовно відповідності апеляційної або касаційної скарги вимогам щодо її змісту та форми, її подання належним суб’єктом та на судові рішення, що можуть бути оскаржені в апеляційному чи касаційному порядку, у строки і з підстав, встановлених кримінальним процесуальним законом), організаційно-розпорядча (підготовка до апеляційного чи касаційного розглядів) та контрольно-перевірочна (власне апеляційний або касаційний розгляд) діяльність, регламентовані главами 31 і 32 КПК України. Поняття «апеляційне провадження», «касаційне провадження», «провадження в суді апеляційної інстанції» (назва глави 31 КПК України), «провадження в суді касаційної інстанції» (назва глави 32 КПК України) не є однаковими за змістом та обсягом. Перші з них (апеляційне провадження, касаційне провадження) відображають суть, зміст та особливості цих форм оскарження і перевірки судових рішень, тобто мають суто функціональний аспект. У цьому значенні вони тотожні поняттям «провадження в апеляційному порядку» та «провадження у касаційному порядку». Поняття ж «провадження в суді апеляційної інстанції», «провадження в суді касаційної інстанції» вказують на те, в суді якої ланки системи судів загальної юрисдикції відбувається кримінальне провадження без прив’язки до його виду та процедури, що несе організаційне навантаження. Однак з назв глав 31 і 32 КПК України «Провадження в суді апеляційної інстанції» та «Провадження в суді касаційної інстанції» не цілком зрозуміло, про яку саме кримінальну процесуальну діяльність ідеться, оскільки в суді апеляційної чи касаційної інстанцій може відбутися апеляційне або касаційне провадження, провадження за нововиявленими обставинами, вирішуватися питання про направлення кримінального провадження з одного суду нижчої інстанції до іншого. Звідси вказані терміни повною мірою не спроможні розкрити специфіки аналізованих форм проваджень з оскарження й перевірки судових рішень Перевірка судових рішень в апеляційному та касаційному порядках є одним із елементів апеляційного та касаційного проваджень, але елементом центральним, який покликаний дати відповідь на доводи апеляційної та касаційної скарг щодо неправосудності оскарженого судового рішення. Перевірка судових рішень не завжди закінчується застосуванням процесуальних санкцій у вигляді їх скасування або зміни, апеляційний та касаційний суди можуть залишити вирок або ухвалу без змін (п. 1 ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 407, п. 1 ч. 1 ст. 436 КПК України). Натомість перегляд судових рішень означає їх переоцінку, тобто як нову оцінку висновків суду нижчого рівня, так і нове вирішення питань, які розглядаються при ухваленні таких рішень, з метою усунення допущених порушень, що завершується зміною або скасуванням вироку чи ухвали