Зразок роботи
РОЗДІЛ І Конституційно-правовий статус людини і громадянина: поняття, складові елементи та принципи
1.1.Поняття, складові елементи та принципи правового статусу людини й громадянина
Питання прав і свобод громадян є невід'ємною частиною питання про реальне становище людини в суспільстві та державі. Це визначається не тільки правовими нормами, а й іншими соціальними нормами і називається соціальним статусом особи. Таким чином, правовий статус особи є лише частиною її соціального статусу і стосується лише її взаємовідносин з державою.
Існує кілька видів правового статусу:
1) загальний, або конституційний, статус людини і громадянина;
2) спеціальний, або родовий, статус окремих категорій громадян;
3) індивідуальний статус, який характеризує стать, вік, сімейний стан тощо;
4) статус іноземців, осіб без громадянства, осіб з подвійнимгромадянством;
5) кримінально-процесуальний тощо).
У системі конституційного права України як галузі права особливе місце посідає система, що ґрунтується на правовому статусі особи, сутність якої викладена углаві ІІ "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". Положення цієї глави встановлюють основні засади конституційного ладу України, а саме, щоправа і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави тащо утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Крім Конституції України, норми щодо основ правового статусу особи закріплені в нормативно-правових актах поточного законодавства, які більш детально визначають зміст і порядок реалізації основних прав і свобод людини і громадянина.
Ця конституційна система відображає найбільш фундаментальні засади, що визначають правове становище особи в державі та суспільстві і принципи взаємовідносин між ними. КонституціяУкраїни відіграє особливу роль у визначенні правового статусу людини і громадянина. Її предметом є не обов'язки, а всі праваі свободи, які є основоположними для правового статусу особи, що формуються лише у сфері відносин "суспільство-держава-особа". При цьому ці відносини є основоположними і відображають взаємозалежність суспільства, держави та особи.
Структура конституційного статусу особи в Україні як цілісного поняття складається з таких елементів 1) громадянство; 2) правосуб'єктність, включаючи правоздатність і дієздатність; 3) основні права, свободи, законні інтереси та обов'язки; 4) правові принципи; 5) гарантії правового статусу, серед яких особливе значення має юридична відповідальність. Основу правового статусу особи становлять її права, свободи, законні інтереси та обов'язки. У своїй сукупності вони становлять основу для інших прав і свобод, якими користуються людина і громадянин.
Природа конституційних прав і свобод людини визначається тим, що де б людина не проживала, вона перебуває під захистом міжнародного співтовариства і держави, громадянином якої вона є. Стан свободи не надається публічною владою, а реалізується через суб'єктивні права, які належать людині від народження, мають природно-правовий характер і тому є невідчужуваними. Конституція України (стаття21) передбачає,що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах, аправа і свободи людини єневідчужуваними.
Конституційно-правовий статус громадянина дещо відрізняється від статусу не громадянина, який проживає на території України, але не має права обирати і бути обраним до органів державної влади, брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, займати державні посади тощо.
Права громадянина – це своєрідне обмеження рівності між людьми, оскільки іноземці і особи без громадянства не мають усього комплексу прав і свобод, насамперед політичних, якими в повному обсязі володіють громадяни України. Такий стан з правами іноземців відповідає міжнародним стандартам і зумовлений правомірним бажанням кожної держави надати своїм громадянам усі права і свободи, а також можливості виконувати всі обов'язки, насамперед військову службу. Але це не означає, що іноземці, особи без громадянства не мають ніяких обов'язків (наприклад, вони повинні дотримуватись Конституції та законів України, сплачувати податки).
