Зразок роботи
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРЕДСТАВНИЦТВА
1.1. Поняття представництва та його ознаки
Розмежування різних форм участі третіх осіб у набутті та здійсненні цивільних прав таобов'язків має важливе значення, оскільки полегшує вибір правових сповобів, які дозволяють досягти бажаного правового результату.
Потреба в представництві виникає тоді, коли з юридичних причин або через певні життєві обставини (наприклад, хвороба, відрядження, зайнятість) особа не може здійснюватисвої права таобов'язки особисто, але звертається до послуг представника, щоб скористатися його спеціальними знаннями та досвідом, заощадити час та кошти тощо.
Через представника можна здійснювати майнові та деякі особисті немайнові права, але не можна вчиняти правочини, які можуть бути здійснені лише довірителем або в інших випадках, передбачених законом (наприклад, лише довіритель може скласти заповіт або укласти договір довічного утримання (догляду)).
Відповідно до статті 237 Цивільного кодексу України, представництво є правовідношення, в якому одна сторона (агент) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, від імені якої вона виступає. Представник виступає стороною правочину, та здійснює представництво шляхом реалізації наданих йому повноважень, представляючи довірителя та вчиняючи правочин в інтересах довірителя.
Основним правом представника є право діяти від імені та за рахунок довірителя. Однак це повноваження є особистим немайновим цивільним правом, яке не тільки надає представнику можливість діяти від імені довірителя, але й визначає характер та межі таких дій, а також виступає мірилом можливих видів дій. Ключовим елементом цього комплексного права є правомочність на позитивну дію, тобто можливість представника діяти певним чином від імені довірителя.
Однак, як і будь-яке інше суб'єктивне право, довіреність містить також можливість пред'явлення вимог. У даному випадку йдеться про право вимагати від представника прийняття на себе правових наслідків дій, вчинених у межах довіреності.
З іншого боку, особа, яку представляють, має право вимагати від представника діяти відповідно до та в межах довіреності.
Водночас зміст правовідносин представництва включає як права, так і обов'язки його учасників. Зокрема, представник зобов'язаний у межах наданих йому повноважень діяти в інтересах довірителя і після виконання своїх обов'язків передати довірителю права і все,що він одержав за укладеним правочином.
У свою чергу, довіритель зобов'язаний створити умови, необхідні для виконання представником доручення (видати довіреність, надати необхідні документи тощо).
Магістр