СтудентАспірант
0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Процесуальні особливості розгляду справ про розірвання шлюбу (ID:791515)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Право, юридичні
Сторінок: 26
Рік виконання: 2023
Вартість: 400
Купити цю роботу
Зміст
ВСТУП РОЗДІЛ 1 ОСОБЛДИВОСТІ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ НА СТАДІЇ ПІДГОТОВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ РОЗДІЛ 2 РОЗГЛЯД СПРАВИ ПРО РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ 2.1. Докази та доказування при розгляді справи 2.2. Розірвання шлюбу за правилами спрощеного позовного провадження 2.3 Вирішення питань щодо захисту дітей та спільного майна 2.4. Рішення суду про розірвання шлюбу ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
РОЗДІЛ 1 ОСОБЛДИВОСТІ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ НА СТАДІЇ ПІДГОТОВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ Розірвання шлюбу є одним із видів припинення шлюбу, передбачених статтею 104 Сімейногокодексу України [4, с. 181]. Сімейний кодексУкраїни передбачає, що розірвання шлюбу в судовому порядку можливе за взаємною згодою та на вимогу одного з подружжя (статті109 та 112 СК). У зв'язку з цим стаття 105 СК передбачає можливість розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 СК України. Водночас, розірвання шлюбу подружжям, яке має дітей, відбувається виключно в судовому порядку, навіть за наявності взаємної згоди на розірвання шлюбу. У разі розірвання шлюбу за згодою подружжя, яке має дітей, роль суду по суті нев ідрізняється від ролі органів РАЦС, оскільки він не має права досліджувати підстави для розірвання шлюбу, вживати заходів для примирення подружжя або будь-яким чином втручатися в їхнє особисте життя, тобто якщо обоє з подружжя просять про розірвання шлюбу, суд не маєп рава відмовити в його задоволенні.Водночас суд може відмовити в розірванні шлюбу, якщо буде доведено,що таке розірвання є фіктивним тощо. Крім того, при розірванні шлюбу мають бути дотримані вимоги статті 110 Сімейного кодексу, яка передбачає імперативне положення про те, що чоловік і дружина не можуть розірвати шлюб під час вагітності та протягом одного року після пологів .Слід зазначити, що це положення викликало багато дискусій щодо необхідності позбавлення жінок права на розлучення в цей період. Закон дійсно є прогресивним нововведенням в українському сімейному праві, оскільки дозволяє подружжю, яке має дітей, звертатися до суду із заявою про розірвання шлюбу з письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яким чином той з батьків, хто проживає окремо, братиме участь у забезпеченні умов проживання дітей та умов здійснення ним права на особисте піклування про дітей. Зазначений договір, який подається до суду разом із заявою подружжя про розірвання шлюбу, укладається у простій письмовій формі і підлягає затвердженню судом, якщо його зміст порушує особисті чи майнові права обох з подружжя та їхніх дітей. Ані Сімейний кодекс України, ані Цивільний процесуальний кодекс [5] не містять жодної згадки про дії суду у випадку, якщо подружжя не надасть такої угоди у спільній заяві. Однак, враховуючи, що наявність такої угоди між подружжям є істотною та невід'ємноючастиною заяви та додатком до неї, відсутність такої угодине є підставою для відмови у прийнятті такої заяви, а розглядається як її недолік, у зв'язку з чим суддя надає строк для усунення цього недоліку і роблять висновок, що відповідна ухвала має бути винесена згідно з вимогами Цивільного процесуального кодексу України [6]. У зв'язкуз цим слід погодитися з думкою С. Фурси [7, с. 372], згідно з якою заява, оформлена у судовому порядку, має бути повернута заявнику і, якщо такі недоліки не будуть усунуті, вона вважатиметься неподаною відповідно до ст.121 ЦПК України. Слід зазначити, що таке трактування деяких авторів [8, с. 182] є вузьким, оскільки розірвання шлюбу може бути ініційоване спільною заявою подружжя за статтею 234 Цивільного процесуального кодексу України (стаття 109 Сімейного кодексу України) або позовною заявою одного з подружжя, так що вимога про розірвання шлюбу обома з подружжя ініціюється позовною заявою Перший випадок - це випадок, коли позов про розірвання шлюбу ініціюється позовною заявою обох з подружжя.У першому випадку вимога про розірвання шлюбу розглядається в порядку окремого провадження шляхом поданнязаяви, в якій заявником є один із подружжя [9, с. 19-41], а в другому в порядку позовного провадження, як заінтересовані особи у справі можуть брати участь дитина, якад осягла 14 років, орган опіки та піклування за місцем проживання дитини, а також особа, яка має батьківські повноваження.