Необхідна оборона (ID:836756)

Вступ Питання необхідної оборони залишається і досі відкритим, адже, незважаючи на наявність законодавчого визначення, на практиці призводить до суперечок щодо тлумачення цього поняття, застосування його до кваліфікації тієї чи іншої кримінальної справи. Досі існують ситуації, коли обвинуваченою є особа, яка, хоча і діяла саме у стані необхідної оборони, але притягається до кримінальної відповідальності, і навпаки, коли особа, що має бути притягнута до відповідальності, звільняється від неї через неправильну кваліфікацію її справи як необхідної оборони. Таким чином всебічне дослідження цього питання стає важливим для недопущення помилок у реальних справах, коли мова йде про долю підозрюваної особи та правомірність судового рішення у справі. У цій роботі досліджено думки таких науковців юридичної сфери, як Яценка С.С., Антипова В.І., Клименка В.А., Сташиса В.В., Тація В.Я., Плисюка, Н.М., Бондарука О.М., Орловського Б.М., Никоровича Б.Д., Андрушка П.П. Дуюнової Т.В. Кісілюка Е.М., Мошенця Д.М., Коржанського М.Й., Заяця Р.Я., Горожаніної Ю., Бауліна Ю.В. Окрім того проведено аналіз існуючих правових положень а також матеріалів актуальної судової практики. І. Поняття та значення необхідної оборони Так як Кримінальний кодекс України, відповідно до частини 1 статті 3 цього ж кодексу, один складає законодавство України про кримінальну відповідальність, юридично значуще визначення поняття «необхідна оборона» можна знайти лише в цьому нормативно-правовому акті. Визначення надається частиною 1 статті 36 Кримінального кодексу, а саме: «Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони». Окрім того стаття про необхідну оборону входить до Розділу VIII Загальної частини як обставина, яка виключає кримінальну протиправність діяння. Варто також зазначити, що, так як Кримінальний кодекс України, відповідно до частини 1 статті 3, ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і міжнародних договорах, Основний закон містить положення, яке встановлює цілком правомірним необхідну оборону, а саме частину 2 статті 27: «Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань». Таким чином положення Конституції конкретизується відповідною нормою закону про кримінальну відповідальність.