Зразок роботи
В умовах сучасного курсу України до інтеграції у європейське співтовариство, адаптації вітчизняного законодавства до європейських моделей, а також децентралізацію відносин між рівнями управління, роль правового регулювання екологічних правовідносин набуває значної актуальності.
У той же час, у процесі формування та реалізації екологічної політики в Україні ключовим питанням продовжує залишатися її інституційне забезпечення. Ефективність інституційного забезпечення екологічної політики має бути обумовлена не тільки готовністю відповідних державних інститутів до сприйняття екологічної політики як такої, але і інтеграції екологічної політики в інші політики, які формує та реалізує держава, взаємоузгодженість між усіма рівнями управління.
Відтак, за сучасних умов розвитку суспільства серед пріоритетів національних інтересів України виділяється забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження і відновлення навколишнього середовища.
Незважаючи на актуальність проблеми інституційного забезпечення формування й реалізації екологічної політики, інституційно-правового забезпечення екологічних правовідносин, розгляд багатьма вітчизняними і зарубіжними науковцями, серед яких: Т. Безверхнюк, І. Бистряков, Б. Буркинський, І. Вахович, З. Герасимчук, В. Голян, Б. Данишилин, А. Єрмолаєв, І. Козюра, Дж. Коммонс, Р. Коуз, Н. Нижник, Д. Норт, Р. Ткачук, В. Химинець, М. Хвесик, Н. Хумарова, О. Заржицький, І. Шевченко та інші, вказана тематика залишається недостатньо дослідженою.
У таких умовах, без сумніву, набуває особливої ваги актуальність і значимість права громадян на безпечне для життя і здоров’я навколишнє середовище. Комплекс організаційно-правових заходів із охорони та відновлення довкілля, як загальної системи забезпечення життя людини, перетворюється у першочергово важливу задачу з точки зору збереження генофонду народу України, а також перспектив економічного та соціального розвитку Української держави.
