Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми. Термін «джерело права» це одне з фундаментальних відносно загальної теорії права. Існуюче твердження являється дійсним і відносно терміну джерел кримінального права, оскільки в першу чергу пов’язане з вивчення основного теоретичного і практичного питання кримінального права.
Формування неточного підходу для того, щоб вивчити термін джерело кримінального права може спричинити серйозний негативний наслідок, в тому числі появу невірної уяви відносно змісту і порядку по реалізації кримінально – правової норми.
Кримінальне право України досить довго стверджує, що є певна точку зору,завдяки якій єдине джерело кримінального права це тільки Кримінальний кодекс України. (далі по тексту КК України) [2].
Завдяки цьому основний об’єкт робити це КК, його склад. Крім цього з поля зору випадають інші джерела, які складаються з великої кількості норм по кримінальному праву. Крім цього є підстава ствердити, що КК це основне, але не єдине джерело в кримінальному праві.
Сказане вище й обумовлює актуальність обраної теми.
Стан наукового дослідження. Окремі аспекти проблематики джерел кримінального права розглядалися в працях таких українських вчених: Ю. Бауліна, М. Галабали, М. І. Колос, М. І. Мельника, В. О. Навроцького, А. П. Шем'якова, М. І. Хавронюка та інших. Цих питань торкались у своїх працях й радянські вчені: Я. М. Брайнін, М. С. Грінберг, A. В. Грошевой, Н. Д. Дурманов, 1.1. Карпець та інші.
Мета і завдання курсової роботи. Основна мета роботи полягає в з’ясуванні сутності та видів джерел кримінального права України.
Для досягнення цієї мети в процесі дослідження вирішувалися такі основні завдання:
- розглянути поняття і види джерел кримінального права;
- визначити місце Конституції України в системі джерел кримінального права;
- дослідити кримінальний кодекс як джерело кримінального права;
- визначити місце міжнародних договорів в системі джерел кримінального права;
- розглянути інші джерела кримінального права.
Об’єктом дослідження виступає система джерел права, визначені як національним законодавством, так і міжнародно-правовими актами, що мають значення при провадженні у кримінальних справах.
Предметом дослідження виступають джерела кримінального права України.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають діалектичний метод наукового пізнання дійсності, а також окремі наукові методи: порівняльно-правовий, історико-правовий, формально-юридичний, системно-структурного аналізу.
Структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.
Розділ 1. Особлива частина кримінального права: поняття і значення
1.1.Поняття, функції і принципи відносно кримінального права
Дана тема має вивчати кримінальне право України як певну самостійну галузь права: поняття, характерна особливість, місце відносно правової системи. [3]
Для того, щоб з’ясувати головне завдання по кримінальному праву потрібно ознайомитися з ст 1. КК. [2] Розглянувши питання відносно функцій кримінального права, потрібно розглянути етимологічне значення терміну «функція» і його конкретизувати відносно кримінального права. Найбільш важливе питання це принцип кримінального права. Для того, щоб засвоїти дане питання, в першу чергу потрібно згадати Конституцію України і здійснити виокремлення конституційного положення, визначає провідну засаду кримінального права.[3]
В будь-якій галузі права потрібно регулювати певну сферу якісно однорідного суспільного відношення. Звичайно, що основа різної галузі права це принцип, що повинен утворити собою основне вихідне положення, те, завдяки чому будується та або інша галузь права. Це первинний інструмент, який конкретизує і уточнює застосування правового засобу відносно організації суспільної відносини.[4]
Термін «кримінальне право» може бути вживаним в такому значенні як:
- галузь права – представляє собою систему кримінально – правової норми, що має визначати яке діяння це кримінальне правопорушення і яке покарання або інший захід, що носить кримінально – правовий характер можуть бути застосовані до особи, яка вчинила даний захід, визначена підстава по кримінальній відповідальності або звільнення від кримінальної відповідальності від покарання;[5]
- галузь законодавства – представляє собою сукупність кримінально – правової норми, яка сформульована і ухвалена завдяки Верховній Раді України як закон, що визначає підставу і принцип кримінальної відповідальності, а також те, що суспільно небезпечне діяння це кримінально протиправне, яке покарання потрібно застосувати до особи, яка її вчинила, так яка умова і підстава відносно звільнення від кримінальної відповідальності і покарання;[6]
- галузь науки являється системою погляду на підставу, принцип і інше загальне положення по кримінальній відповідальності, кримінальному правопорушенні і покаранні;[7]
- дисципліна, яка вивчається – являється курсом, що має викладатися в вищому і середньому юридичному навчальному закладі, який будується на систематичному кримінальному законодавстві і основному положенні науки в кримінальному праві. Предмет кримінально – правового регулювання це:[6]
- суспільна відносина, яка підлягає охороні, і може виникнути завдяки вчиненню кримінального правопорушення і держава, як орган досудового слідства, прокурора або суду;[4]
- превентивна суспільна відносина, яка може бути пов’язана з утриманням особи від здійснення кримінального правопорушення завдяки погрозі, що може міститися в кримінально – правовій нормі;
- регулятивна суспільна відносина, яка пов’язана з тим, щоб завдати шкоду під час захисту від суспільно – небезпечного посягання. Метод кримінально – правового регулювання являється сукупністю відповідного способу кримінально – правового впливу на поведінку суб’єкта кримінально- правової відносини.
Спосіб кримінально – правового регулювання:
- дозвіл (надати право) на те, щоб вчинити певну дію%
- право на потрібну оборону (ст 36.КК України) [2];
- право заподіяти шкоду під час уявної оборони (ст 37 КК України) [2];
- право затримати особу, що здійснила кримінальне правопорушення (ст 38 КК України) [2];
- право заподіяти шкоду у випадку крайньої потреби (ст 39 КК України) [2];
- інший випадок (ст41,42,47,48,51-64,ч.2 ст 66,69 КК України) [2].
Заохочення до суспільно – корисної правомірної поведінки;[19]
- загальний вид звільнення від кримінальної відповідальності;
- звільнення від того, щоб не отримати і відбути покарання;
- спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності, яка передбачена в Особливій частині КК України. [2].
- позитивний припис (активний обов’язок здійснити певну дію);[19]
- звільнення від кримінальної відповідальності (ст 45,46,ч.2 ст.111, ч2.ст 114 КК України [2];
- призначення покарання (ст 65,67,68,70,71,72, санкція норми Особливої частини КК України) [2];
- звільнення від покарання завдяки хворобі (ст 84 КК України) [2]
- підрахунок строку погашення судимості (ст 90. КК України) [2]
- звільнення від відбуття покарання.
- Заборона вчиняти певну дію[19]
- Заборона вчиняти дію, яка визначена як кримінальна;
- Заборона в застосуванні кримінального закону по аналогії;
- Заборона призначити визначений вид покарання окремій категорії населення.
Головне завдання кримінального права повинно бути закріплено в ст 1. КК України. [2], а саме : забезпечити охорону права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок і громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України від злочинного посягання, забезпечення миру і безпека людства, а також протидія кримінальному правопорушенню. Звідси може виплисти, що основна функція кримінального права, якщо взяти її як галузь права – це функція охорони, так як вона здійснює охорону властивому її заходу тих суспільних відносин, що можуть регулюватися завдяки іншим галузям права. Але, не можна сказати, що кримінальне право може обмежуватися здійсненням тільки своєї основної функції, тобто охорони. Їй властива і функція регулювання, яка повинна проявитися так: норма кримінального права, може заборонити вчинити суспільне небезпечне діяння, в той же час може вимагати окрему правомірну поведінку; здійснюючи охоронну функцію існуючої в державі суспільної відносини (основа національної безпеки, особа, власність, суспільство і держава) від протиправного посягання, норма кримінального права може опосередкувати регулювання вказаних відносин; деяка норма кримінального права повинна прямо належати до регулятивної – норма відносно потрібної самооборони (ст 36 КК України [2], норма відносно звільнення від кримінальної відповідальності (розділ ІХ Загальної частини), норма відносно погашення і зняття судимості (стаття 89-91 КК України) [2]. Кримінальне право як галузь права має певні принципи. Принцип кримінального права – це основна, провідна засада, що закріплена в нормі права і визначає побудову всієї галузі права, окремого її інституту, правотворчої і правозастосовної діяльності. По призначенню принцип кримінального права ділиться на загальний, міжгалузевий.
Загальний принцип притаманний не тільки кримінальному праву, а і іншій галузі права (адміністративне, цивільне, господарське, земельне, фінансове). Таким чином, в цю ланку можна віднести наступні принципи: верховенство права, юридична (правова) визначеність, законність, рівність громадянина перед законом, справедливість, гуманізм. Принцип верховенства права, в першу чергу закріплюється в ст.8 Конституції України: [1] «Україна визначає і використовує принцип верховенства права. Конституція нашої держави наділена найвищою юридичною силою. Закон і інший нормативно – правовий акт може прийматися завдяки Конституції України і має відповісти їй. Норма Конституції України – це норма прямої дії. Звернення в суд, для того, щоб захистити конституційне право і свободу людини і громадянина безпосередньо завдяки Конституції має гарантуватися» [1]. Юридична (правова) визначеність, даний принцип це важливий елемент відносно принципу верховенства права. Привід для того, щоб його визнати – це рішення Конституційного Суду України від 26 лютого 2019 р відносно справи по конституційному поданню 59 народних депутатів України про відповідність Конституції України) (конституційність) ст 368 -2 Кримінального кодексу України. [2]П 3. Наголошує, що один із головних елементів відносно принципу верховенства права, закріпляється в ч.1 ст.8 Основного закону України, це юридична визначеність [19] Законність, даний принцип повинен виходити з положення ст.3 Кримінального кодексу України[2]: «Кримінальна протиправність діяння, а також його караність і інший кримінально – правовий наслідок повинен визначатися завдяки цьому Кодексу. Застосування закону відносно кримінальної відповідальності по аналогії забороняється. Закон України відносно кримінальної відповідальності мають відповісти положенню, яке міститься в чинному міжнародному договорі, згода на обов’язковість має надавати Верховна Рада України. [2]
Рівність громадян, даний принцип перед законом також повинен закріплюватися на конституційному рівні. Він значить, що існує рівна підстава для того, щоб застосувати кримінальну відповідальність і рівний критерій для того, щоб визначити розмір кримінальної відповідальності.[19]
Справедливість, даний принцип повинен відображатися в ст. 10. Загальної декларації прав людини: «Будь-яка людина для того, щоб визначити її право і обов’язок і для того, щоб встановити обґрунтованість кримінального обвинувачення, яке було висунуте і існує право завдяки повній рівності на те, щоб дана справа була розглянута прилюдно, з додержанням окремої вимоги на справедливий незалежний і безсторонній суд.»[19]
Гуманізм, даний принцип, також реалізується в Кримінальному кодексі України. [2]. Ч 3.ст.50 ККУ [2] встановлює: «Покарання не може мати на меті завдати фізичне страждання або здійснити приниження людської гідності» ч4. ст. 52 [2] встановила: що «за одне кримінальна правопорушення може назначатися тільки одне основне покарання, яке передбачається санкцією статті (санкція частини статті) Особливої частини даного Кодексу. [2].
Галузевий принцип – це принцип, якому притаманні саме конкретна галузь права, вони представляють собою основу і мають визначатися як напрям розвитку певної галузі права. Сюди відносять: відповідальність за здійснення суспільно небезпечної дії, яка визначена законом як кримінальне правопорушення, принцип винної відповідальності, особистий характер відповідальності, принцип індивідуалізації в кримінальній відповідальності і покарання. Принцип відповідальності за здійснення суспільно небезпечної дії, що визначається по закону як кримінальне правопорушення, римське право втілює у формулу « Nullum crimen sine lege», що дослівно можна перекласти як « Не має злочину без вказівки на те в законі». Таким чином, тільки кримінальний закон може визначити, яка суспільно небезпечна дія це кримінальне правопорушення. Ч.1 ст.2 ККУ [2] передбачає, що» підстава для кримінальної відповідальності» це те, що особа вчинила суспільну небезпечну дію, яка містить склад кримінального правопорушення, яке передбачено даним Кодексом [2].
Відповідальність, даний принцип, завдяки існуванню вини закріплюється конституційно. Ч.1. ст. 62. ККУ [2] визначається: «Особа буде вважатися невинуватою у вчиненні злочину і не буде піддана кримінальному покаранню, до того моменту, коли її провина не буде доведена в законному порядку і встановлена по обвинувальному вироку суду.[2] . Особистий характер відповідальності - значення вказаного принципу заключено в тому, що тільки та особа, що здійснила кримінальне правопорушення, має нести за нього кримінальну відповідальність і отримати покарання. А тому, інша особа, наприклад близька людина або родич обвинуваченої особи, не можуть понести за нього кримінальну відповідальність.
Принцип індивідуалізації відносно кримінальної відповідальності по покаранню визначив, що кримінальна відповідальність і покарання за вказану відповідальність мають чітко конкретизуватися, індивідуалізуватися, беручи до уваги конкретну обставину відносно здійсненого кримінального правопорушення враховуючу винну особу. Призначення покарання являється обране судом завдяки положенню кримінального закону і відносно порядку, який передбачений КПК України [19] вид і міра покарання, що повинна визначатися враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, і обставини, які можуть пом’якшити або обтяжити вчинене правопорушення. [19]. Міжгалузевий принцип по кримінальному праву притаманний не тільки кримінальному, а й іншій галузі права. Сюди входять: презумпція невинуватості, принцип відносно винної відповідальності, принцип по здійсненню правосуддя тільки завдяки суду.
Презумпція невинуватості – даний принцип являється гарантією по забезпеченню і захисту права і законного інтересу людини. Даний принцип закріплено завдяки багатьом міжнародно-правовим документам, які повинні визначити право людини, наприклад, ст .11 Загальної декларації прав людини,[19] ст14. Міжнародного пакту про громадянське і політичне право людини, [19] ст.6 Конвенції відносно захисту права людини і основоположної свободи. [19].
Висновок відносно вини особи потрібно сформувати завдяки вироку суду тільки в тому випадку, коли суд дослідив всі докази. Принцип вини відносно відповідальності повинен розглядатися як призма норми «Розділ V. Вина і її форма» Загальної частини Кримінального кодексу України. [2]. Він повинен означати, що до тих пір, коли суд не довід вину особи, якій надано підозру, то дана особа буде вважатися тою, яка невинувата, тобто яка не вчиняла кримінальне правопорушення і не може бути притягнута до кримінальної відповідальності. Принцип по здійсненню правосуддя тільки судом визначається в ст.124 Конституції України [1], який каже:, що «правосуддя в нашій країні має здійснювати виключно суд. Делегування функції суду, а також привласнення даної функції іншим органом або посадовою особою не можна допускати.
Таким чином, підбивши підсумок даного пункту, можна сказати, що загально-правовий, галузевий (спеціальний) і міжгалузевий принцип відносно кримінального права це взаємообумовлена система, яка має утворити єдине ціле, вони мають доповнювати одне одне, виступати інтегративним елементом в самій системі права.
Таким чином, кримінальне право і його принципи мають існувати і працювати тільки завдяки єдиній системі, повинні носити нормативний характер, оскільки обумовлюються, завдяки людській діяльності. Звичайно, можна сказати, що система кримінального права, зокрема його принципи в повній мірі так і не розкрита законодавцем. А тому, відсутня окрема норма відносно вказаного питання в Кримінальному кодексі буде негативно позначатися на його структурі, а також зміст статті не тільки Загальної, а і особливої частини ККУ. [2]. Тому, вийшовши з цього, перш за все, потрібно внести відповідну зміну в Кримінальний Кодекс України, для того, щоб здійснити закріплення принципу, по належному чину розкрити їх зміст.