Поняття та види суб’єктів адміністративного права (ID:889326)

Поділ суб’єктів адміністративного права на види здійснюється за різною класифікацією, що обумовлюється великою кількістю суб’єктів та різним ступенем їхньої участі у адміністративних правовідносинах. М. Лужанський вказує, що класифікація суб’єктів адміністративного права викликана різними причинами, серед яких можна визначити такі: необхідно встановити сутність суб’єкта адміністративного права, яка є визначальною при наданні адміністративних послуг таким суб’єктам чи такими суб’єктами, вирішенні питання про притягнення до адміністративної чи дисциплінарної відповідальності, а також захисті їхніх прав як у суді, так і в провадженнях, що здійснюють адміністративні органи; класифікація суб’єктів адміністративного права стає передумовою для теоретичного та наукового дослідження; оскільки всі суб’єкти адміністративного права взаємодіють, то класифікація дає можливість визначити напрями їх взаємодії; класифікація також уможливлює ефективне використання всіх позитивних і негативних якостей суб’єктів у процесі їхньої взаємодії [20, с. 101]. Абсолютна більшість науковців вважає, що суб’єкти адміністративного права, в першу чергу, поділяються на: 1) індивідуальні суб’єкти – фізичні особи, які поділяються на такі групи: громадяни (володіють повним набором прав і обов’язків в державі), іноземці та особи без громадянства (мають обмеження щодо політичних прав, не виконують військового обов’язку), фізичні особи з іншим спеціальним статусом (скажімо, фізичні особи-підприємці чи фізична особа – водій транспортного засобу); 2) колективні суб’єкти (юридичні особи): держава, державні органи та установи, громадські об’єднання, адміністративно-територіальні одиниці та їх населення, виборчі округи, релігійні організації, промислові підприємства, іноземні підприємства тощо [13, с. 86]. Відповідно до радянського підходу суб’єктів адміністративного права варто ділити на три групи: перша група – суб’єкти, наділені владними повноваженнями (сторона, яка управляє – Президент України, вищі посадові особи, вищі органи виконавчої влади); друга група – це суб’єкти, на яких поширюється владний вплив (керована сторона), тобто фізичні та юридичні особи, які не наділені владними повноваженнями у сфері управління; третя група – суб’єкти, які одночасно мають владні повноваження і перебувають під управлінським впливом (посадові особи, державні та муніципальні службовці, структурні підрозділи органів державної влади) [26, c. 44]. Сьогодні цей поділ трансформувався і виражає сутність одних з відносин, які вивчає адміністративне право, – відносин управління. Такий поділ також є, на нашу думку, доречним і важливим.