Договір зберігання на товарному складі (ID:889337)

Юридичне закріплення поняття «договір зберігання на товарному складі» знаходиться у главі 66 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). Перший параграф глави 66 містить загальні положення про договір зберігання взагалі. А вже наступний (другий) параграф розглядає договір зберігання на товарному складі безпосередньо [1]. Оскільки договір зберігання на товарному складі має відношення в цілому до договору зберігання, то ми спочатку зосередимо увагу на загальних положеннях про договір зберігання. Це допоможе краще зрозуміти суть договору зберігання на товарному складі та виділити його загальні ознаки. Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності [1]. Зі змісту статті зрозуміло, що договір зберігання є двостороннім і випливає із зобов’язальних відносин. Цікавою є норма ч. 2 ст. 936 ЦК України, за якою професійний зберігач, а саме суб’єкт підприємницької діяльності, може зобов’язатися зберігати річ, передану йому в майбутньому [1]. Така норма вказує на те, що договір зберігання може бути не лише реальним (договір укладений під час передачі речі), а й консенсуальним. Згідно із загальними засадами, предметом договору зберігання є рухомі, неспоживчі речі, визначені індивідуальними ознаками, які не переходять у власність зберігача. І лише в окремих випадках на зберігання можуть передаватися речі з родовими ознаками, зокрема з цим саме пов’язаний договір складського зберігання. Згідно зі ст. 941 ЦК України, за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання. Проте поклажодавець може і не дати такої згоди, коли він заінтересований у поверненні саме тих конкретних речей з родовими ознаками, які знаходяться на зберіганні. Чимало ситуацій щодо необхідності у змішуванні речей одного роду та однієї якості пояснюється об’єктивними обставинами, які не дозволяють зберігачеві забезпечити їх окреме зберігання (наприклад, через технічну неможливість останнього). Такі випадки існують під час зберігання зерна на зерносховищах, нафти та нафтопродуктів на нафтобазах тощо [14, с. 452].