Правові засоби забезпечення прав та свобод людини в Україні: загальнотеоретичне дослідження (ID:889339)
Зміст
ВСТУП……………………………………….……………………………................3
РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ………………………………….………………………………………...5
1.1. Загальне розуміння інституту прав і свобод людини………………………...5
1.2. Сутність забезпечення прав і свобод людини……………………………….6
РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ПРАВОВИХ ЗАСОБІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ………………………………………………...9
2.1. Елементи системи правових засобів забезпечення прав і свобод людини.…9
2.2. Конституційно-правові норми в системі засобів забезпечення прав і свобод людини........................................................................................................................11
2.3. Інші законодавчі акти в системі правових засобів забезпечення прав і свобод людини в Україні……………………………………………………..……16
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВИХ ЗАСОБІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ…..………………………………….19
ВИСНОВКИ…...…………………………………..……………………….............23
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….............25
Зразок роботи
Право складається із нормативно-уніфікованих засобів і механізмів регулювання суспільних відносин, спрямоване на те, щоб запровадити в життя людей засади загальної нормальності, єдиної упорядкованості, загальновизнаності [11, с. 313]. Право є засобом і гарантом розвитку особистості. Забезпечення прав і свобод людини безпосередньо залежить від рівня права в цілому. Від того як воно буде трактувати ті інститути, які склалися завдяки ньому і які воно регулює.
Для того, щоб досліджувати засоби забезпечення прав і свобод людини, необхідно спочатку визначити, що розуміється під правами та свободами людини в контексті цього забезпечення. Тобто потрібно охарактеризувати інститут прав та свобод людини.
Інститут прав і свобод людини – це особливий тип договірних відносин між суспільством та індивідом, особистістю та державою, що фіксуються національними правовими системами. Суть договірних відносин між державою і особою полягає в тому, що держава визнає права і свободи людини, хоча деякі з них належать людині від народження. Таке визнання певною мірою обмежує владу держави, але це не повинно вести до применшення її ролі. Держава не тільки захищає права і свободи людини, але й надає їм обов’язкову юридичну силу закону [23, с. 52].
Права і свободи людини – це певні можливості, необхідні для повноцінного існування та розвитку в конкретно-історичних умовах, що об’єктивно зумовлюються досягнутим рівнем розвитку людства і мають бути загальними та рівними для всіх людей [18, с. 16].
Отже, права людини – це поняття, яке характеризує сферу соціальних можливостей особистості в економічній, політичній, культурній та інших галузях, котрі сучасні держави повинні гарантувати [24, с. 302]. Немає сумніву, що такі можливості особи формувалися багато років завдяки правовим доктринам мислителів, вчених, а також нормативним актах держав. Тому варто зазначити, що права людини не втілюються в життя швидко і невимушено навіть за сприятливих умов. Вони вимагають зусиль держави і людини, які органічно утворюють систему заходів, що становить засоби забезпечення прав людини.
Інші роботи з даної категорії: