Зразок роботи
Актуальність дослідження. Порядок та підстави проведення слідчої (розшукової) дії пред’явлення для впізнання докладно регламентовані діючим кримінально-процесуальним законодавством. Проте, не зважаючи на це, часто виникають помилки як процесуального, так і тактичного характеру, що може призвести до втрати доказів і порушення прав і інтересів осіб. Найчастіше ці порушення пов'язані з організаційними недоліками в підготовці та проведенні пред'явлення для впізнання, а також з неправильним використанням криміналістичних методів та засобів під час проведення цієї слідчої (розшукової) дії. Практика показує, що пред'явлення для впізнання є важливим засобом збирання криміналістичної інформації у розкритті злочинів, і воно має важливе значення у кримінальному провадженні. Однак воно проходило довгий шлях визнання, організаційного формування, удосконалення та законодавчого визнання, перш ніж набуло сучасний вигляд. Таким чином, тема дослідження є актуальною.
Науковий стан дослідження. Проблема формування криміналістичних знань щодо здійснення пред’явлення для впізнання була глибоко вивчена українськими та зарубіжними вченими в галузі кримінального процесу і криміналістики. Зокрема, ці питання були предметом досліджень таких вчених, як Н.Г. Бритвіч, Т.А. Вольська, А.Я. Гінзбург, М.О. Головецький, Л.М. Іванська, Г.І. Кочарова, Л.Д. Удалова, П.П. Цвєтков, І.В. Шевчук і інші. Окремі аспекти пред’явлення для впізнання детально висвітлювалися в працях В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, О.М. Васильєва, В.К. Гавло, В.Г. Гончаренка, Г.О. Зоріна, Л.М. Карнєєвої, В.А. Колесника, В.О. Коновалової, В.С. Кузьмічова, О.М. Ларіна, В.Г. Лукашевича, Є.Д. Лук’янчикова, М.В. Салтевського, З.Г. Самошиної, М.О. Селіванова, В.О. Снєткова, О.Г. Філіпова, К.О. Чаплинського, В.Ю. Шепітька, Н.А. Якубович і Д.Ю. Яковлева.
Методологія дослідження: аналіз наукових праць, статей, літератури; аналіз законодавчих актів; спостереження; статистичний аналіз; порівняльний аналіз.
Мета курсової роботи — дослідження слідчої (розшукової) дії — пред’явлення для впізнання.
Щоб досягти даної мети варто вирішити такі завдання:
- висвітлити поняття та характеристику слідчої (розшукової) дії пред’явлення для впізнання;
- дослідити види впізнання та умови його проведення;
- проаналізувати підстави та порядок проведення впізнання;
- визначити особливості проведення впізнання в умовах воєнного стану.
Об’єкт дослідження — слідча (розшукова) дія — пред’явлення для впізнання.
Предмет дослідження — підстави та процесуальний порядок проведення слідчої (розшукової) дії — пред’явлення для впізнання.
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА СЛІДЧОЇ (РОЗШУКОВОЇ) ДІЇ ПРЕД’ЯВЛЕННЯ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ
Пред'явлення для впізнання - слідча дія, що полягає у пред'явленні особі будь-якого об'єкта з метою його ототожнення або встановлення групової належності з об'єктом, який раніше спостерігався цією особою у зв'язку з обставинами, що мають значення для розслідуваної справи.
Іншими словами, потреба у проведенні цієї слідчої дії виникає тоді, коли необхідно встановити, чи є людина або певний об'єкт тими, яких свого часу бачила особа з огляду на факти, що мають зв'язок із розслідуваним злочином і щодо яких вона давала попередні показання.
До прикладу, коли потерпілий надає свідчення про скоєний злочин та нападника, він описує свої спостереження та надає інформацію про зовнішні ознаки і характеристики нападника. Водночас він також зазначає, що може впізнати цю особу при зустрічі.
Отже, мета проведення пред'явлення для впізнання полягає в тому, щоб визначити, чи може особа впізнати об'єкт, якого вона раніше бачила у зв'язку з розслідуваною подією.
Основні завдання пред'явлення для впізнання включають:
1. Встановлення, чи цю особу раніше бачив свідок (потерпілий, підозрюваний, обвинувачений) в обставинах, які мають значення для розслідування.
2. Визначення, чи належать пред'явлені об'єкти (речі, предмети, знаряддя злочину) особі, яка їх впізнає, або чи вона раніше бачила їх за певних обставин.
3. Встановлення особи, якій належить труп невідомої особи, яку не вдалося впізнати.
За суттю ця слідча дія є одним із видів криміналістичної ідентифікації, відомої як ідентифікація за ідеальним відображенням. В цьому випадку об'єкт, який підлягає впізнанню, є відомим об'єктом, а уявний образ цього об'єкту, який зберігся у пам'яті особи, що впізнає, виступає як ідентифікаційна ознака.
Згідно з вимогами статей 174-176 Кримінального процесуального кодексу України, суб'єктами впізнавання можуть бути такі особи:
- свідки;
- підозрювані;
- потерпілі;
- обвинувачені;
- підсудні.
Об'єктами, які можуть бути пред'явлені для впізнання, можуть бути різні об'єкти матеріального світу, які цікавлять слідчого і відповідають процесуальним вимогам. Серед таких об'єктів можуть бути:
1. Особи: це можуть бути свідки, потерпілі, підозрювані, обвинувачені та підсудні.
2. Трупи людей або тварин, які можуть бути важливі для розслідування.
3. Різноманітні предмети, які мають відношення до справи.
4. Документи, які можуть бути пред'явлені для впізнання або перевірки.
5. Ділянки місцевості, які також можуть бути важливими об'єктами для впізнання.
6. Приміщення, які можуть стати предметом впізнання або обстеження в рамках розслідування.
Впізнання має наукову основу, яка базується на філософському вченні про індивідуальність ознак об'єктів матеріального світу та можливість принципового пізнання цих ознак.
Процес пред'явлення для впізнання включає елементи психологічної діяльності, і тому він базується на загальних і юридичних знаннях психології. Ці знання досліджують психічні механізми, що стоять за формуванням уявного образу певного об'єкта в уяві людини та формування показань стосовно цього об'єкта. У процесі впізнання важливо враховувати психологічні аспекти, які впливають на сприйняття та ідентифікацію об'єктів. Психологічну основу впізнавання, як
Магістр