Зразок роботи
Актуальність дослідження. Сімейне право, регулюючи особисті немайнові та майнові відносини у сфері сім’ї, основним завданням визначає здійснення і захист сімейних прав та охоронюваних законом інтересів його суб’єктів. Проте, щоб це регулювання було дійсно дієвим та ефективним, необхідно на теоретичному рівні досліджувати сімейне право. Воно вже є доволі дослідженим явищем, такі науковці, як В. К. Антошкіна, І. В. Апопій, Т. О. Ариванюк, Л. М. Баранова, І. В. Білоус, І. В. Жилінкова, В. В. Залеський, К. А. Казарян, О. М. Калітенко, М. Б. Ніколенко, Я. В. Новохатська, О. В. Оніщенко, Л. М. Пчелінцева, І. Е. Ревуцька, О. В. Розгон, У. В. Романюк приділяли велику увагу принципам, системі сімейного права. Проте, важливо розвивати дослідження принципів, методу сімейного права, щоб сприяти створенню сучасного та ефективного законодавства, яке враховує потреби та інтереси різних членів сімей та спрямоване на підтримку стабільних та здорових сімейних відносин, а також, щоб допомагати забезпечити відповідність національного законодавства міжнародним стандартам.
Об’єкт дослідження — сімейне право.
Предмет дослідження — поняття та основні засади сімейного права.
Мета дослідження — проаналізувати поняття та систему сімейного права як галузі права України.
Для того, щоб досягти даної мети варто вирішити такі завдання:
- проаналізувати предмет сімейного права;
- висвітлити метод сімейного права;
- вивчити систему сімейного права;
- дослідити принципи сімейного права.
Методи дослідження. Методологічною основою стали філософські, загальнонаукові та спеціально-наукові методи пізнання. Так, за допомогою загальнонаукового діалектичного методу дослідження розкрито систему сімейного права; індуктивний та дедуктивний методи використано під час узагальнення емпіричної інформації з тематики дослідження; метод синтезу – під час визначення ознак принципів сімейного права; історико-правовий метод – для дослідження становлення та формування принципів сімейного права; формально-юридичний метод використовувався при дослідженні чинного законодавства, яке присвячене регулюванню сімейних правовідносин.
Теоретичною основою дослідження стали праці таких науковців як: Афанасьева Л. В., Бурлай О. Є., Ватрас В. А., Водоп’ян Т.В., Грищук А. М. , Ковальська В. С., Кожевникова В. О., Красавчиков О. А., Красицька Л. В., Луць В.В., Мічурін Є.О та ін.
Загальний обсяг та структура роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел. Обсяг — 32 сторінки.
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ СІМЕЙНОГО ПРАВА
1.4. Предмет сімейного права
Сімейне право є підгалуззю цивільного права, але воно має свої особливості, які визначаються специфікою відносин, що регулюються нормами сімейного права, і унікальними методами їх правового регулювання. У праві предмет правового регулювання розглядається як сфера, на яку поширюється право. У суспільстві існує безліч різноманітних відносин, і право впливає на ті з них, які можуть бути організовані нормативно і вимагають правового оформлення.
Правове регулювання безпосередньо стосується вольової поведінки осіб, що беруть участь у суспільних відносинах, і може передбачати заохочення або примус. Залежно від цього, може бути визначено предмет сімейного права. Сімейне право визначає рамки для певного комплексу суспільних відносин, а саме, відносин сімейного характеру. Ці відносини мають спільні ознаки, що дозволяють розглядати їх як єдине утворення в загальній системі суспільних відносин. Важливо відзначити, що в сферу сімейного права входять відносини різного роду, включаючи ті, що існують між членами сім'ї, а також між особами, які, хоча не є членами сім'ї в повному розумінні, мають певні сімейні права та обов'язки (наприклад, відносини між батьком, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, та самою дитиною). Більшість дослідників, що вивчають питання про предмет сімейного права, погоджуються з тим, що предметом сімейного права як галузі права є немайнові та пов'язані з ними майнові відносини, що виникають із шлюбу, спорідненості, усиновлення і прийняття дітей на виховання.
Предмет сімейного права включає в себе наступні аспекти:
а) Відносини, пов'язані з шлюбом; б) Особисті та майнові відносини між членами сім'ї; в) Особисті та майнові відносини між іншими родичами; г) Відносини, що виникають при усиновленні дітей, які позбавлені батьківського піклування [26, 157-161].
Норми сімейного права регулюють відносини, які виникають при утворенні та розірванні шлюбу. Оскільки ці відносини спрямовані на створення або припинення сімейних прав та обов'язків, вони становлять предмет сімейного правового регулювання. Сімейне законодавство містить норми, які встановлюють процедури та умови укладання шлюбу, порядок його реєстрації, правові наслідки заручин, угод про шлюб, та процедури розірвання шлюбу, а також правила щодо визнання шлюбу недійсним і інші аспекти, пов'язані з цими процесами. До другої групи відносин, які є предметом сімейного права, відносяться майнові та особисті відносини між членами сім'ї, такими як подружжя, батьки і діти [26]. Сімейне право регулює ці відносини, що виникають між подружжям у контексті їх особистих прав (наприклад, право на зміну прізвища під час реєстрації шлюбу, право на спільне прийняття рішень з питань сімейного життя, виховання дітей і так далі). Крім того, існує багато різноманітних майнових відносин в рамках подружжя, які вимагають юридичного регулювання, включаючи власність та розподіл спільного майна, здійснення правочинів з ним, використання майна, його розпорядження та інше.
Сімейне право також охоплює різноманітні особисті та майнові відносини між батьками і дітьми. Оскільки неповнолітні діти зазвичай потребують особливої підтримки та захисту, норми сімейного права регулюють відносини між батьками і дітьми. Також вони встановлюють правила для відносин між батьками і дітьми щодо майна, яке належить дітям, та управління цим майном батьками, особливо якщо діти неповнолітні [6, 141].
Магістр