Зразок роботи
1. Конституційно-правова природа Вищої ради правосуддя
В Конституції України загальним засадам діяльності та функціонування судової влади в Україні безпосередньо присвячений розділ VIII «Правосуддя». Cтаття 131 Конституції України, яка міститься у вказаному розділі, закріплює правовий статус і функціонування в Україні Вищої ради правосуддя. Поява такого органу державної влади є цілком виправданою та обґрунтованою, заснованою на світовій практиці, адже у багатьох країнах світу існують аналогічні органи (наприклад, Вища рада магістратури у Франції, Італії, Португалії, Румунії; Генеральна рада судової влади в Іспанії; Національна Судова Рада в Хорватії; Вища рада юстиції в Албанії), які покликані забезпечити формування професійного й відповідального суддівського корпусу, гарантування його незалежності при здійсненні правосуддя.
Вперше орган, подібний до Вищої ради правосуддя в Україні, – Вища рада магістратури – виник у Франції у 1883 році як конституційний орган, що мав функції управлінського характеру стосовно корпусу магістратів. Статус Ради магістратури за часи історії Франції декілька разів змінювався практично разом із Конституцією Республіки. Нині статус Ради магістратури регулюється Конституційним законом від 27 липня 1993 року та Ордонансом від 22 грудня 1958 року № 58-1271, що містить Органічний закон про Вищу раду магістратури.
Аналогічний орган існує і в Італії з 1907 року як орган судового самоврядування, але широкі права він одержав тільки за Конституцією 1947 року [9, c. 194].
Статус Вищої ради магістратури Італії, її склад, порядок формування і призначення членів були суттєво змінені після реформи 1975 року, відповідно, Рада розглядається як конституційний орган судової влади, який відіграє важливу роль в організації діяльності та функціонування системи судів звичайної юрисдикції. Законодавчою базою функціонування Вищої ради магістратури Італії, крім Конституції держави, виступає Закон «Про утворення і діяльність Вищої ради магістратури», після прийняття якого вона є органом судової влади, що бере участь в організації діяльності й функціонування установ, пов'язаних із відправленням правосуддя, відповідальний за формування складу магістратури й дисципліну магістратів [9, с. 196].
Генеральну Раду судової влади Іспанії, як орган управління судовою системою, було утворено відповідно до положень Конституції Іспанії 1978 року. Заснування Генеральної Ради ставило за мету задовольнити умову самоврядування судової влади, яка мала стати справжньою самостійною гілкою державної влади. Ступінь ефективності Ради у плані забезпечення самоврядування для судової влади визначає рівень інституційної автономії, яку має корпус суддів і магістратів на відміну від традиційного опікунства та контролю з боку Міністерства юстиції. Крім Конституції, діяльність Генеральної ради судової влади врегульована Органічним законом «Про Генеральну раду судової влади» від 10 січня 1980 року [12, с. 9].
Відповідні органи (ради) діють і в інших країнах. Так, в Болгарії Вища судова рада визначає склад та відповідає за організацію судової системи країни. Положення про Вищу судову раду містить Конституція Республіки Болгарія, вона закріплює порядок утворення, кількісний і персональний склад, а також компетенцію Вищої судової ради. Конкретизація основних положень Конституції про Вищу судову раду міститься в Законі «Про судову владу» [15, с. 81].
В Польщі діє Національна рада судівництва, яка створена у 1989 році, покликана охороняти незалежність суддів та судів, втілюючи в життя демократичні принципи функціонування судової системи. Національна рада судівництва діє на підставі Конституції Республіки Польщі та окремого закону, прийнятого у 2011 році.
Слід зауважити, що у переважній більшості зазначені органи мають конституційний статус, і тенденція їхнього конституціоналізму поступово стає глобальною. У конституційному порядку визначаються основні положення правового статусу цього інституту: кількісний та якісний склад; вимоги до членів ради; порядок формування і строк її дії; процедура призначення або обрання голови ради, його заступників; компетенція.
В Україні Вища рада правосуддя, як і раніше Вища рада юстиції, «є надзвичайно важливим конституційним органом. Її роль і статус у суспільстві визначаються тими завданнями, які покладено на неї, і належне виконання яких покликане забезпечити формування в Україні високопрофесійного суддівського корпусу, створення незалежного і неупередженого правосуддя, ефективний судовий захист конституційних прав і свобод людини та громадянина» [15, с. 28]. Цей орган покликаний «не допустити проявів корпоративності у формуванні суддівського корпусу та забезпечувати гарантію незалежності суддів у здійсненні правосуддя від можливого тиску представників державної влади шляхом призначення суддів» [13, с. 9].
Недопущення проявів корпоративності у формуванні суддівського корпусу можливо завдяки тому, що до складу Вищої ради правосуддя входять не тільки судді. «Інші члени ВРП, … будучи повноправними членами даного органу, передусім мають виконувати роль соціально-політичного балансу, стримуючи суддівську більшість від корпоративності та допомагаючи їм у вирішенні складних питань організації судової влади» [8, с. 12].
Закріплюючи конституційну природу Вищої ради правосуддя, законодавець не визначив її місце серед органів державної влади. Чітке визначення місця Вищої ради правосуддя в системі державної влади України надасть можливість уникнути суперечок щодо її значення та ролі в правовій системі України і, як наслідок, – щодо сукупності її повноважень.
Магістр