Зразок роботи
1. Поняття, складові елементи та принципи правового статусу людини й громадянина та їх конституційне закріплення.
У конституційному праві різних країн проблема правового статусу людини і громадянина вирішується неоднаково. Можна виділити декілька підходів, що визначають вирішення цієї проблеми.
Ліберальна концепція виходить з того, що кожна людина від моменту народження природою наділена невід'ємними правами. Обмеження прав людини і громадянина можливе лише у зв'язку із забезпеченням охорони суспільного ладу, правопорядку, прав і свобод громадян, запобіганням насильству та ін.
Колективістський підхід надає пріоритет не особистості, а колективу. За такого підходу головними є соціально-економічні права, розрізняють права людини і права трудящих.
Релігійний підхід до правового статусу особи пов'язаний. Тут статус особи визначається за релігією. Суверенітет належить лише Богу: людина не має права розпоряджатися собою на свій розсуд, її дії мають бути підпорядковані вказівкам Бога. Акцент переноситься не на права, а на обов'язки перед Богом, перед релігійною спільнотою.
Природно-правові теорії розглядають людину як істоту, яка має певні невід'ємні від її буття права, що випливають або з розуму, або з божественної волі, або з природи людини.[12, с.147]
Позитивістські теорії підходять до прав людини як до категорії, що встановлюється державою.
Поєднання цих двох напрямів практично здійснюється шляхом прийняття конкретних конституційних положень, що інкорпорують перелік прав людини або "білль про права". Таким чином, права людини, залишаючись морально-політичним імперативом, набувають юридичної форми і стають одним із важливих інститутів конституційного права.
Становище особистості в суспільстві визначається правовими та іншими видами соціальних норм і позначається терміном «суспільний статус».
Правовий статус особи – це юридично закріплене становище особи в державі й суспільстві, яке характеризує зв'язки особистості з державою та державно організованим суспільством. Такі зв'язки виникають у різних сферах життєдіяльності суспільства, між різними категоріями людей і державою та регулюються практично всіма галузями національного права України.
Види правових статусів особи:
1) загальний – поширюється на всіх людей і громадян;
2) спеціальний – характеризує особливості становища окремих категорій людей і громадян, наприклад, біженців, студентів, пенсіонерів тощо;
3) індивідуальний – притаманний окремому індивіду.
В теорії права визначається, що структура правового статусу особи складається з наступних елементів:
1) Правосуб’єктність – це передбачена нормами права можливість особи бути учасником правовідносин. Вона складається з: правоздатності – це передбачена нормами права спроможність (можливість) особи мати суб’єктивні юридичні права та виконувати суб’єктивні юридичні обов’язки; дієздатності – це передбачена нормами права спроможність особи самостійно, своїми свідомими діями, здійснювати (використовувати та виконувати) суб’єктивні юридичні права та обов’язки; деліктоздатності – спроможність нести відповідальність за вчинені правопорушення.
2) Конституційні принципи правового статусу людини і громадянина – це вихідні засади, на основі яких визначаються зміст і умови реалізації прав, свобод та обов’язків особи. До них відносяться принципи: свободи людини; рівності людей у своїй гідності та правах; невідчужуваності й непорушності прав і свобод людини; гарантованості прав, свобод і обов’язків людини і громадянина; невичерпності конституційного переліку прав і свобод людини і громадянина; рівності конституційних прав і свобод громадян України та рівності їх перед законом; єдності прав людини та її обов’язків перед суспільством. Вони закріплені в ст.ст. 21-24 Конституції України. [1]
3) Громадянство – це правовий зв’язок між особою і державою, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках. Громадянству присвячено ст.ст. 4, 25 Конституції України.
4) Конституційна система прав, свобод та обов’язків людини і громадянина. Ця система є центральним елементом правового статусу особи в державі. Конституційні права і свободи людини і громадянина закріплені ст.ст. 27-54 Конституції України. Конституційні обов’язки людини і громадянина закріплені ст.ст. 65-68 Конституції України.
5) Конституційні гарантії прав, свобод та обов’язків людини і громадянина – це умови і засоби, які забезпечують фактичну реалізацію прав, свобод та обов’язків особи в державі. Вони закріплені в ст.ст. 55-64 Конституції України.[1]
Магістр