Зразок роботи
1.Місцеві ради як представницькі органи місцевого самоврядування, їх система.
Конституція України визначила два варіанти шляхів здійснення громадянами права на участь у місцевому самоврядуванні: через інститути безпосередньої демократії і через представницькі органи – ради, які утворюються територіальними громадами. Головними принципами функціонування рад слід вважати: виборність - вони складаються з депутатів (громадян України), обраних виборцями таємним голосуванням шляхом прямого, рівного виборчого права; колегіальність (рішення рад приймаються більшістю голосів депутатів, а повноваження рада набуває за умови обрання не менше 2/3 депутатів); володіють статусом юридичної особи; представляють інтереси територіальних громад, від імені яких приймають рішення; гласність; поєднання місцевих і державних інтересів; підзвітність та відповідальність перед територіальними громадами.
Стаття 11 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” визначила, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи підконтрольні і підзвітні відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади – також підконтрольні відповідним органам виконавчої влади. Так, виконавчі комітети рад є колегіальними органами загальної компетенції, вони є юридичними особами, мають встановлену радою структуру, матеріальну та фінансову основу для забезпечення виконання своїх повноважень тощо.
Конституція (ч. 2 ст.141) та базовий Закон (ст. 12) визначили статус сільського, селищного, міського голови, він є головною посадовою особою територіальної громади; обирається територіальною громадою і підзвітний їй; очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях тощо.
Під правовим статусом посадової особи органів місцевого самоврядування (сільських, селищним, міських голів) слід розуміти зміст муніципально-службових відносин, урегульованих правовими нормами за займаною посадою, які реалізуються через визначені повноваження, права, обов’язки, гарантії і відповідальність.
Місцевий голова та депутат обирається виборцями, тобто громадянами, які володіють активним виборчим правом, а саме дієздатність, досягнення повноліття на день виборів та проживання на території, де проводяться вибори. Місцевий голова, як і депутат не повинен надавати перевагу тим, хто за нього голосував і представляти їх інтереси в першу чергу. Більше того, принцип таємного голосування, встановлений виборчим законодавством, не дає змоги встановити, кому із кандидатів надав перевагу той чи інший виборець.
Правовий статус – це явище яке має складну трьохрівневу структуру. Будь-який правовий статус необхідно розглядати в нерозривній єдності загального, особливого та індивідуального. [7,с. 254]
Конституційно-правовий статус сільського, селищного, міського голови та депутата місцевої ради складають загальний правовий статус особи, спеціальний статус місцевого голови та депутата і індивідуальний статус. Зокрема, загальним правовим статусом володіє будь-яка особа, групи чи об’єднання осіб в суспільстві. Правовий статус є складовою частиною системи права та виступає в якості відносно самостійного регулятора суспільних відносин. Тобто, правовий загальний статус особи є рівним, однаковим для всіх, в основі якого покладено принцип конституційної рівності громадян.
Спеціальні статуси, конкретизують загальний правовий статус на рівні окремих соціальних груп, відрізняються різноманітною галузевою гаммою від загального статусу, визначеного конституцією. Спеціальний статус місцевого голови та депутата місцевої ради має комплексний міжгалузевий характер та доповнює загальний конституційно-правовий статус. Спеціальний правовий статус місцевого голови та депутата місцевої ради характеризується „спеціальними” правами та обов’язками, що регламентовані законодавством. Тобто, загальний правовий статус та спеціальний правовий статус місцевого голови та депутата місцевої ради співвідносяться як „загальне” та „особливе”. А саме, правовий статус буде мати статичний характер (постійний), а спеціальний статус місцевого голови та депутата має більш динамічний та „тимчасовий” характер.
Конституційно-правовий статус місцевого голови та депутата місцевої ради – це цілісний внутрішньо узгоджений комплекс взаємопов’язаних та взаємообумовлених елементів, що поєднує нормативно регламентовані характеристики інституту місцевого голови та інституту депутата місцевої ради як представника територіальної громади, громадського діяча та члена представницького органу місцевого самоврядування, який здійснює функції та повноваження на підставі Конституції та законів України. [8,с. 354]
Конституційно-правовий статус місцевого голови та депутата місцевої ради не зводиться виключно до його сутнісного вияву як представника. Для повного з’ясування змісту, обсягу та структури конституційно-правового статусу місцевого голови та депутата місцевої ради необхідно розглянути зміст та форму названих інститутів місцевого самоврядування.
Магістр