0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Особливості виборчих систем України (Конституційне право) (ID:945110)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Право, юридичні
Сторінок: 38
Рік виконання: 2023
Вартість: 300
Купити цю роботу
Зміст
В С Т У П 2 1.Поняття виборів та їх соціальна функція. 5 2. Досвід застосування мажоритарної виборчої системи в практиці державотворення 8 3.Особливості застосування змішаної виборчої системи в практиці державотворення. 18 4. Стан та особливості застосування пропорційної виборчої системи у 2006 році. 27 В И С Н О В К И: 34 Список використаної літератури: 37
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
1.Поняття виборів та їх соціальна функція. Вибори – це передбачене Конституцією та законами України волевиявлення народу з метою формування органів державної влади або місцевого самоврядування шляхом голосування. До соціальних функцій виборів відносять: 1) є важливим інструментом реалізації народного суверенітету; 2) є способом легітимізації влади державних органів та органів місцевого самоврядування (через них народ визначає своїх представників і наділяє їх мандатом на здійснення його суверенних прав у встановлених конституцією межах); 3) є однією з форм якісного відбору кадрів до державних органів та органів місцевого самоврядування; 4) є способом формування і вираження суспільної думки. 5)служать барометром політичного життя. В процесі їх проведення зіштовхуються інтереси різних політичних сил, різноманітні погляди й платформи, виразниками яких є партії та інші політичні об’єднання. Результати виборів дають об’єктивну оцінку ступеню їх впливу, показують настрій виборців, тенденції політичного життя. 6) є засобом селекції політичних керівників та формування політичної еліти. Вони дають можливість громадянам віддавати правління тим особам, яких вони вважають гідними здійснювати керівні функції й владні повноваження, програми, які виявилися найбільш переконливими. [9, с.136]. Вибори державних органів та посадових осіб держави бувають: залежно від території проведення:  загальнодержавні;  регіональні;  місцеві. Залежно від того кого обирають:  парламентські;  президентські;  муніципальні;  вибори суддів, шерифів, прокурорів та інших осіб. Залежно від способу волевиявлення: прямі та непрямі. Прямі – характеризуються тим, що виборці безпосередньо виявляють своє ставлення до кандидатів шляхом голосування. Прямими виборами обираються нижні або єдині палати парламентів, президенти в президентських й змішаних республіках і т. п. Непрямі вибори – питання про обрання вирішують не громадяни, а обрані ними особи – виборці, депутати тощо. Непрямими часто обираються верхні палати парламентів, іноді президенти (США), уряди, судді тощо. Вони можуть мати 2, 3 й більш ступенів. Залежно від причини проведення виборів:  чергові;  позачергові;  повторні;  проміжні;  перші. Значну увагу виборам приділяє міжнародне право, норми якого закріплююсь стандарти щодо організації та проведення виборів в органи публічної влади. Найважливіше значення в цьому плані мають такі міжнародно-правові акти: 1. Загальна декларація прав людини ООН 1948 p., у ст. 21 (п. 3) якої зазначено: «Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятись у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні провадитися за загального і рівного виборчого права таємним голосуванням або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування». 2. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 p., в якому конкретизуються положення Загальної декларації прав людини. Стаття 25 пакту проголошує, що кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації та без необґрунтованих обмежень право і можливість: a) брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за посередництвом вільно обраних представників; b) голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права за таємного голосування і забезпечують свободу волевиявлення виборців. 3. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (Протокол 1, 1952 p.), що містить таке положення: «Високі Договірні Сторони зобов'язуються проводити вільні вибори з розумною періодичністю таємним голосуванням на умовах, які забезпечують народові вільне виявлення його думки під час вибору законодавчої влади». Міжнародні норми щодо організації та проведення виборів отримали повне відображення в Конституції України, з прийняттям якої в червні 1996 р. було закладено передумови для подальшого розвитку в українському суспільстві інституту виборчого права відповідно до сучасних вимог. У ст. 5 закріплено, що єдиним джерелом влади в Україні є народ, а основними формами безпосереднього здійснення влади народом є вибори та референдум (ст. 69). У ст. 24 визначено, що всі громадяни мають рівні конституційні права і свободи, а в ст. 38 закріплено право громадян брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. [13, с.268]