Зразок роботи
1.Поняття виборів та їх соціальна функція.
Вибори – це передбачене Конституцією та законами України волевиявлення народу з метою формування органів державної влади або місцевого самоврядування шляхом голосування.
До соціальних функцій виборів відносять:
1) є важливим інструментом реалізації народного суверенітету;
2) є способом легітимізації влади державних органів та органів місцевого самоврядування (через них народ визначає своїх представників і наділяє їх мандатом на здійснення його суверенних прав у встановлених конституцією межах);
3) є однією з форм якісного відбору кадрів до державних органів та органів місцевого самоврядування;
4) є способом формування і вираження суспільної думки.
5)служать барометром політичного життя. В процесі їх проведення зіштовхуються інтереси різних політичних сил, різноманітні погляди й платформи, виразниками яких є партії та інші політичні об’єднання. Результати виборів дають об’єктивну оцінку ступеню їх впливу, показують настрій виборців, тенденції політичного життя.
6) є засобом селекції політичних керівників та формування політичної еліти. Вони дають можливість громадянам віддавати правління тим особам, яких вони вважають гідними здійснювати керівні функції й владні повноваження, програми, які виявилися найбільш переконливими. [9, с.136].
Вибори державних органів та посадових осіб держави бувають: залежно від території проведення:
загальнодержавні;
регіональні;
місцеві.
Залежно від того кого обирають:
парламентські;
президентські;
муніципальні;
вибори суддів, шерифів, прокурорів та інших осіб.
Залежно від способу волевиявлення: прямі та непрямі.
Прямі – характеризуються тим, що виборці безпосередньо виявляють своє ставлення до кандидатів шляхом голосування.
Прямими виборами обираються нижні або єдині палати парламентів, президенти в президентських й змішаних республіках і т. п.
Непрямі вибори – питання про обрання вирішують не громадяни, а обрані ними особи – виборці, депутати тощо.
Непрямими часто обираються верхні палати парламентів, іноді президенти (США), уряди, судді тощо. Вони можуть мати 2, 3 й більш ступенів.
Залежно від причини проведення виборів:
чергові;
позачергові;
повторні;
проміжні;
перші.
Значну увагу виборам приділяє міжнародне право, норми якого закріплююсь стандарти щодо організації та проведення виборів в органи публічної влади.
Найважливіше значення в цьому плані мають такі міжнародно-правові акти:
1. Загальна декларація прав людини ООН 1948 p., у ст. 21 (п. 3) якої зазначено: «Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятись у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні провадитися за загального і рівного виборчого права таємним голосуванням або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування».
2. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 p., в якому конкретизуються положення Загальної декларації прав людини. Стаття 25 пакту проголошує, що кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації та без необґрунтованих обмежень право і можливість:
a) брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за посередництвом вільно обраних представників;
b) голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права за таємного голосування і забезпечують свободу волевиявлення виборців.
3. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (Протокол 1, 1952 p.), що містить таке положення: «Високі Договірні Сторони зобов'язуються проводити вільні вибори з розумною періодичністю таємним голосуванням на умовах, які забезпечують народові вільне виявлення його думки під час вибору законодавчої влади».
Міжнародні норми щодо організації та проведення виборів отримали повне відображення в Конституції України, з прийняттям якої в червні 1996 р. було закладено передумови для подальшого розвитку в українському суспільстві інституту виборчого права відповідно до сучасних вимог. У ст. 5 закріплено, що єдиним джерелом влади в Україні є народ, а основними формами безпосереднього здійснення влади народом є вибори та референдум (ст. 69). У ст. 24 визначено, що всі громадяни мають рівні конституційні права і свободи, а в ст. 38 закріплено право громадян брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. [13, с.268]
Магістр