Зразок роботи
1. Поняття територіального устрою України.
У частині 1 статті 2 Конституції України йдеться про поширення суверенітету України на всю її територію. Беззаперечно, що суверенітет народу та держави, який поширюється на всю територію України, не може передбачати абсолютну, необмежену, довічну і неподільну владу, саме тому і розрізняють владу суспільства і держави, держави і місцевого самоврядування, передбачають можливість проведення виборів та референдумів тощо. До того ж, використання державою своєї території не повинно бути юридично необмеженим. Держава зобов’язана розпоряджатися територією тільки в інтересах населення, що проживає на ній. [1]
Під територією на яку поширюється суверенітет України розуміють частину земної кулі до складу якої належать:
- сухопутна територія;
- водна територія (внутрішні морські води і територіальне море);
- повітряна територія (простір над сухопутною і водною територіями, до космічного простору);
- підземна територія (простір під сухопутною і водною територіями, до технічно доступної глибини);
- континентальний шельф;
- виключна (морська) економічна зона. [2]
До території України належать морські, річні, підводні, повітряні й космічні кораблі (судна), що перебувають у відкритому морі, в космосі й законно несуть прапор або знак Української держави, території дипломатичних представництв та консульських установ, експедицій, підводних кабелів, прокладених у відкритому морі, що з’єднують частини України.
Саме тому частина 1 ст. 13 Конституції України і передбачає, що «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу».
При цьому обов’язково необхідно врахувати положення Закону України «Про виключну (морську) економічну зону України» від 16 травня 1995р., із змінами внесеними станом на 9 грудня 2021 р., який, у ст. 2, регламентує, що «Морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать, становлять виключну (морську) економічну зону України. Ширина виключної (морської) економічної зони становить до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України». Делімітація виключної (морської) економічної зони провадиться шляхом укладення угод з державами, побережжя яких протилежні або суміжні побережжю України, на підставі принципів і критеріїв, загальновизнаних у міжнародному праві.
У частині 2 ст. 2 Конституції України ідеться про те, що Україна є унітарною державою. Унітарна держава - (від франц. unitaire – єдиний, від лат. unitas – єдність, єднання, єдине ціле) - держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень, не мають ознак суверенітету, хоча окремі з них і можуть мати статус територіальної автономії.
Унітарній Україні властиві наступні ознаки:
- поділ України виключно тільки на адміністративно-територіальні одиниці (області, райони, міста, селища, села), які не мають ознак державності, не користуються суверенітетом;
- єдина загальнодержавна Конституція, дія якої поширюється на всю територію країни і яка має найвищу юридичну силу, і це є особливо наочним по відношенню до Конституції Автономної Крим (частина 2 ст. 8 Конституції України;
- єдина, загальнодержавна система законодавства, яке приймається виключно тільки загальнодержавними органами і чинність якого поширюється на всю територію держави;
- єдина система державних органів, повноваження яких поширюються на усю територію держави, на всіх фізичних та юридичних осіб;
- єдине загальнодержавне громадянство, яке, у цьому випадку, означає, що адміністративно-територіальні одиниці в Україні не можуть мати свого громадянства;
- єдине право зносин з іншими державами, міжнародними органами та організаціями, тільки на рівні усієї Української держави, а не на рівні її окремих адміністративно-територіальних одиниць. [13, с.231]
Уже зазначалось, що якась частина або частини унітарної держави можуть мати статус територіальної автономії, а тому мати свою систему нормативно-правових актів, власні представницькі, виконавчі, контрольно-наглядові органи, свою символіку і т.д. Таке положення пояснюється тим, що під територіальною автономією розуміють самоврядну територіальну одиницю в складі унітарної держави, що має деяку самостійність у встановлених цією державою межах. Такий статус в Україні має Автономна Республіка Крим, конституційно-правовий статус якої врегульований, насамперед, у розділі 10 Конституції України. [1]
Магістр