Конституційно-правова характеристика референдумів в Україні. (Конституційне право) (ID:945128)

1.Поняття і функції референдумів На сьогоднішній час термін «референдум» міцно увійшов у наше життя. У першу чергу, ця подія пов’язана із розширенням демократичних прав та свобод громадян України. Вихідним вважається положення про те, що даний термін не тільки закріпився в українському національному законодавстві, юридичній й політологічній науці, але й в останні роки він став усталеним засобом політичної комунікації. При цьому розуміння його сутності та призначення є різним. Розглянемо думки науковців стосовно визначення поняття «референдум». У великому тлумачному словнику сучасної української мови термін «референдум» відноситься до нової суспільно-політичної лексики. Автори словника зазначають, що визнанням життєвості функціонування такого терміну у реальному процесі мовлення стало впровадження його до академічної повноти лексичного складу української літературної мови як одного із головних активних термінів сучасної науки. Отож, референдум, в тому числі політичний, - це. всенародний опит з найважливіших запитань державного життя [8, с. 1218]. На нашу думку, трактування референдуму в цій книзі є надто обмеженим, позаяк не відображає повноти його значення, історичних особливостей використання в науці та на практиці і тому вимагає істотного коригування. Наведене у цьому ж словнику тлумачення терміну «плебісцит», який укладачі розуміють, як «всенародне голосування з найважливіших питань державного життя; референдум» [8, с.981], вважаємо, є неприпустимим, оскільки, українське законодавство використовує лише термін «референдум» і як його відповідник «всенародне голосування», а термін «плебісцит» як латинський відповідник словосполучення «всенародний опит громадян» у національному законодавстві не вживається. Звідси випливає, що надане тлумачення у Великому тлумачному словнику сучасної української мови є некоректне, а укладачі словника фактично допустили підміну термінів, віднісши сутність референдуму до терміну «плебісцит» та навпаки. Що ж до терміна «референдум», точно визначити час його виникнення важко - «імовірно в українській і російській мовах це слово активно почало вживатися у другій половині ХХ ст. як таке, що позначає більш загальне поняття, порівняно з плебісцитом» [11, с. 236]. На думку О. Я. Калакури референдум варто визначати як форму безпосередньої демократії, змістом котрої є волевиявлення визначеного законом числа громадян із будь-котрого суспільно-значущого питання, окрім тих, що не можуть за законом бути винесені на референдум, і котрий має вищу юридичну силу та обов’язковий для виконання громадянами, органами та організаціями щодо котрих референдум має наказовий характер [12]. У першій в Україні монографії, присвяченій референдумам, зокрема, «Референдуми в Україні: історія та сучасність», яка була видана у 2000 році В. Л. Федоренко та В. Ф. Погорілко визначили референдум як першочергову форму безпосередньої демократії, змістом якої є прийняття громадянами України конкретних нормативних положень Конституції, законів та інших найважливіших рішень місцевого та загальнодержавного значення шляхом проведення голосування [15]. Це ж визначення підтримується правознавцями і в першому навчальному посібнику із виборчого права України. В першому навчальному посібнику із референдного права в Україні, В. Ф. Погорілко і В. Л. Федоренко аргументують, що визначення терміну «референдум» неодмінно повинно розкривати зміст даної форми безпосередньої демократії та розкривати її кваліфікуючі формально-юридичні риси з врахуванням наступних положень: - зміст референдуму відзначається окремими положеннями Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів місцевого та загальнодержавного значення; - потенційними суб’єктами референдуму вважаються громадяни України, які наділені правом голосу; - референдум рахується легітимним виключно з умов дотримання діючого законодавства України на усіх етапах референдного процесу; - референдум вважається однією із пріоритетних форм безпосередньої демократії, котра надає змогу трансформувати бажання народу у державу; - референдум вважається незалежним інститутом конституційного права України; - рішення, що прийняті на референдумі носять імперативний характер, тобто вони не вимагають санкціонування із боку всякого державного органу та є обов’язковими для здійснення. На думку А. О. Янчук референдум - є способом прийняття офіціальних рішень шляхом здійснення голосування виборців із питань, що встановлені Конституцією чи законодавством. Звичайно, референдум вважають загальновизнаною та перспективною формою безпосередньої демократії, котра забезпечує людям відповідної країни пряму участь в вирішенні найважливіших проблем суспільного та державного життя [21, с. 47].