Зразок роботи
1. Поняття трудових правовідносин та їх ознаки
Головне місце в системі правовідносин у галузі трудового права займають саме трудові правовідносини. В зв’язку з цим, першочергово необхідно визначити поняття та ознаки трудових правовідносин.
Перш за все, відмічаємо, що правові відносини – це такі суспільні стосунки, які виникають на основі правових норм, і їх учасники наділені суб'єктивними правами та юридичними обов'язками, що забезпечуються державою. При цьому, необхідно акцентувати увагу на тому, що саме наявності тільки правових норм недостатньо для існування правовідносин. Для їх виникнення, крім самих норм права, необхідно, щоб учасники майбутніх правовідносин вчинили певні, передбачені законом дії: уклали договір, вступили на навчання, влаштувалися на роботу тощо. Отже, правовідносини – це завжди двосторонній зв'язок конкретно визначених суб'єктів, у якому одна сторона має права, а інша – відповідні обов'язки [1, с. 31].
Слід зазначити, що трудові правовідносини є лише одним із різновидів усієї маси правових відносин, що складаються у суспільстві, де панує право. Але все ж таки, трудові правовідносини посідають особливе місце в системі правовідносин.
Щодо поняття трудових правовідносин, то в науці існують різні погляди науковців.
Наприклад, видатний науковець О. І. Процевський вважає, що трудовими правовідносинами необхідно розуміти вольові відносини, що виникають та розвиваються в резуль¬таті реалізації громадянами права на працю, дотримання працівниками прав і обов’язків у процесі праці, зміст якого визначається нормами права [2, с. 36]. Ми згодні з науковцем, що зміст трудових правовідносин визначається нормами трудового права, проте, при цьому, необхідно відзначити, що права та обов’язки, визна¬чені даними нормами, стосуються не тільки працівників, але й роботодавців та інших суб’єктів трудового права.
На думку іншого видатного вченого Л. Я. Гінцбурга, трудові правовідно¬сини – це зобов’язальні відносини між вільним та рівноправним працівником, з одного боку, і роботодавцем - з іншого [3, с. 37].
При цьому, цікаво, що вчений ставить знак рівності між трудовими правовідносинами і зобов’язальними відносина¬ми між працівником і роботодавцем. На наш погляд, дане розуміння трудо¬вих правовідносин має серйозні недоліки, оскільки, по-перше, у ньому не позначений зв’язок між нормою трудового права та матеріальними трудовими відносинами; по-друге, ніде не йдеться про зміст трудових правовідносин, який складається не лише з зобов’язань, але й трудових прав.
Інший радянський дослідник, В. М. Смирнов доводить, що трудові правовідносини - це врегульовані нормою права суспільно-трудові відносини. З цього випливає, щ норма трудо¬вого права є способом впливу на реально існуючі трудові відносини. Звичайно, об’єктивні трудові відносини, урегульовані цим засобом впливу, набувають іншо¬го змісту й іншої форми і стають трудовими правовідносинами [4, с. 89].
На думку вітчизняних науковців, трудові правовідносини – це добровільні вольові відносини між працівником та роботодавцем в сфері застосування та реалізації праці, які безпосередньо виражаються у взаємних суб'єктивних правах та обов'язках, визначених законодавством чи договором [5, с. 79].
Враховуючи вищевикладені погляди науковців, можемо констатувати, що ознаками трудових правовідносин є:
- обов’язкове поєднання матеріального змісту (реальних суспільно-трудових відносин) та правової форми (у вигляді норми трудово¬го права або сукупності норм, санкціонованих та забезпечених державою). Правовими суспільно-трудові відносини стають внаслідок наділення їх правовою формою.
- трудові правовідносини являють собою потрійний зв’язок між безпосередніми, чи традиційними, учасниками (суб’єктами) суспільно- трудових відносин у вигляді взаємних прав та обов’язків кожного учасника з державою, яка наділяє їх цими правами та обов’язками і забезпечує їх виконан¬ня. Відповідно, держава виступає регулюючим суб’єктом, особливою стороною трудових правовідносин. Звідси, норма трудового права або сукупність норм, за допомогою яких держава врегульовує конкретні суспільно-трудові відносини між безпосередніми його учасниками, або сторонами, є висхідним елементом відповідних трудових правовідносин. Під об’єктом правового регулювання ро¬зуміються суспільні відносини в різних сферах суспільного життя;
Магістр