Зразок роботи
Розділ 2. Кваліфікація та кримінальна відповідальність за незаконне
заволодіння транспортним засобом
Поняття транспортного засобу як предмета злочинів, пов'язаних з
незаконним заволодінням транспортними засобами, наводиться у примітці до
ст. 289 КК України [5], розкривається у інших нормативно-правових актах, і,
в більшості випадках, не викликає труднощів у правозастосуванні.
Однак існують певні юридичні проблеми у визнанні мопедів та
велосипедів із двигуном як транспортних засобів. Частина вітчизняних
правників дає на це питання негативну відповідь [6, с. 38]. Серед іншого
звертається увага на те, що частину дефініції «транспортний засіб»
сформульовано як відкритий перелік, а конкретизуюче поняття «мотоцикл»,
зміст якого розкривається в п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених
постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 зі
змінами (далі – ПДР), обмежує зміст узагальнюючого термінологічного
звороту «інші механічні транспортні засоби». На прикладі висвітлення
питання про визнання (невизнання) мопедів предметом відповідних
транспортних злочинів ілюструється правило кримінально-правової
герменевтики, згідно з яким якщо легальне визначення складається з
декількох самостійних відкритих переліків, то кожен із них інтерпретується
окремо. При цьому обмеження змісту одного відкритого переліку не
поширюється на значення іншого такого переліку [7, с. 112]. У судовій
практиці, однак, нині панує інший підхід до розглядуваного питання
кваліфікації незаконного заволодіння транспортним засобом. Фактично тут
ми маємо справу з одним із тих, на жаль, численних випадків, коли звернення
до різних способів і методів тлумачення КК дає змогу дійти різних висновків
щодо розв’язання тих чи інших питань його застосування.
Незаконному заволодінню транспортним засобом присвячена стаття
289 Кримінального кодексу України. В ній містяться і кваліфікуючі ознаки
такого діяння, і відповідальність за них, і обставини, за яких винна особа
звільняється від кримінальної відповідальності за вчинене діяння [6, с.116].
9
Під незаконним заволодінням транспортним засобом розуміється
протиправна його конфіскація у власника або користувача всупереч їхньої
волі суб'єктом злочину шляхом буксирування, запуску двигуна, примусового
відсторонення законних володільців від керування ним, будь-які дії, які
змушують таких осіб до початку або продовження руху, завантаження такого
транспортного засобу на інший тощо. Дане заволодіння може бути вчинене
як таємно, так і відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою,
використовуючи погрози або насильство. Тобто як бачимо, існує безліч
способів незаконного заволодіння транспортним засобом [8, с.92].
Об'єктивною стороною даного злочину є саме незаконне заволодіння
транспортним засобом. Науковці, які присвятили свої праці даній проблемі,
виділяють наступні ознаки такого заволодіння:
може бути лише в активній формі – у формі дії. Бездіяльність в даному
випадку неможлива;
дія полягає у отриманні особою можливості керувати транспортним
засобом;
поведінка суб'єкта злочину, внаслідок відсутності права на
автотранспортний засіб, яким він здійснює заволодіння, є незаконною;
заволодіння транспортним засобом відбувається без дійсного та чітко
вираженого волевиявлення його законного користувача або власника
[8, с.98].
Магістр