«Особливості права власності на ліси в Україні» (ID:951087)

ВСТУП Правове регулювання права власності на ліси в України здійснюється багатьма актами екологічного законодавства, які становлять певну систему. Головне місце серед них посідає Конституція України як Основний Закон держави. Вона містить загальні ознаки, фундаментальні положення, які деталізуються й конкретизуються в нормах галузевого законодавства. Після Основного Закону важливе місце у системі актів законодавства, що регулюють питання права власності на ліси в Україні, займає Лісовий кодекс України, прийнятий у 1994 році. Він надає визначення таким поняттям, як «ліс», «лісова ділянка», «земельна лісова ділянка» тощо, а також закріплює форми і види права власності на ліси, порядок набуття права приватної власності на ліси, права і обов’язки власників лісів та лісокористувачів. Право власності на ліси є центральним інститутом лісового права, а також важливим інститутом екологічного права, що містить сукупність правових норм, спрямованих на регулювання відносин власності на ліси для захисту, розвитку, охорони цих відносин та раціонального використання і відтворення лісів. Право власності на ліси можна розуміти в об’єктивному та суб’єктивному значенні. В об’єктивному значенні право власності на ліси – це така сукупність правових норм, яка закріплює володіння, користування і розпорядження лісами, а також забезпечує охорону і захист права власності від протиправних дій третіх осіб. Право власності на ліси у суб’єктивному значенні – не закріплені у відповідних нормах лісового права юридичні можливості конкретного власника володіти, користуватись і розпоряджатися належними йому лісами на свій розсуд у межах закону. Суб’єктивне право має абсолютний характер, адже правомочному суб’єкту протистоїть необмежена кількість зобов’язаних осіб, які не повинні своїми діями порушувати це право.