Зразок роботи
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ТЕОРІЇ ПРИНЦИПІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА
1.1. Конституційні засади розвитку принципів права України
Свою головну функцію адміністративне право виконує, керуючись основними принципами, на основі яких здійснюється практична реалізація виконавчої влади компетентними державними органами. При цьому основоположними є ті з них, які закріплені в Конституції України.
Має вирішальне значення в цьому сенсі стаття 3 Конституції України, якою визначено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним завданням держави. Адміністративне право є одним із дієвих важелів реалізації державою своєї політичної, регулятивної та охоронної ролі у сфері управлінських відносин та забезпечує примат особи, її прав, свобод та інтересів у житті суспільства.
Тому неможливо визначити основні ознаки адміністративного права без розгляду його принципів. Їх аналіз показує, на яких засадах будується регулювання виконавчої діяльності Української держави, допомагає глибше зрозуміти особливості та тенденції формування та функціонування адміністративного законодавства України та його норм. На жаль, це досить важливе питання недостатньо висвітлено в теорії адміністративного права.
У філософській науці в аспекті гносеологічного підходу (від грец. «знання»; «вчення, наука»), тобто вчення про можливість пізнання людиною предметів і явищ дійсності, їх властивостей, зв'язків і відносин, вчення про можливість пізнання людиною предметів і явищ реальності, їх властивостей, зв'язків і відношень. Про джерела, шляхи, методи, форми і закономірності процесу пізнання термін «пізнання» визначається як процес відображення і відтворення дійсності у свідомості людей, отримання, обробки, збереження і використання інформації про світ і навіть [1].
Обираючи принципи адміністративного права як об’єкт пізнання, слід насамперед виходити з визначення та характеристики загальних понять, які власне і складають його основу. Перш за все, таким загальним поняттям, пов’язаним із принципами адміністративного права, є принципи права, які просвітлюють чітке розуміння їх сутності, що, безсумнівно, є одним із найважливіших питань як для вчених-юристів, так і для юриспруденції. Теорія та окремі галузі правознавства.
«Принципи» – досить поширене поняття, яке використовується і вивчається в різних науках (право, філософія, політологія, математика, соціологія тощо). Для того, щоб з’ясувати сутність та ознаки категорії «правові принципи» як основи виведення «принципів адміністративного права», необхідно насамперед розібратися з етимологією терміна «принцип» (слово «етимологія» походить з грецької мови й перекладається як «Істина, істина; етимон, справжній, звідси оригінальне значення слова», пов’язане з прикметником «істинний, правильний», що походить від «дійсний, справжній», «. , правильний» і частина «слово, значення, поняття, наука» [2, с. 173]).
Тобто етимологічне дослідження «принципів права» дозволяє з’ясувати їх походження, сутність, значення та співвідношення із суміжними поняттями. У цьому контексті, враховуючи положення численних словників і довідкових джерел, можна стверджувати, що «принцип» походить від латинського «principium», що означає основу, початок і є «найважливішим, похідним положенням будь-якої теорії». . , доктрина, керівний принцип, основне правило дії» [3, c. 409]; це «найважливіші, найзагальніші вихідні визначення, засоби, правила, що виражають сутність і суспільну природу явища, його спрямованість і найсуттєвіші властивості» [4, с. 693]; є «фундаментальним, вихідним положенням певної теорії, вчення, науки, погляду, теоретичної програми» [5, с. 1071]; «Переконання, погляд на речі, головна ознака влаштування чого-небудь» [6, с. 585].
А. А. Пухтецька, яка давно працює над темою правових принципів і принципів адміністративного права, наголошує на досить давній історії слова «принцип», зазначаючи, що «воно вживається в європейських країнах ще з середньовіччя і сягає своїм корінням». у давньофранцузькому слові «principe» та латинському «principium», які в свою чергу походять від латинського «princeps», що означає вождь, імператор» [7, c.11].
У Великому тлумачному словнику української мови подано таке визначення принципу як: «1) основна передумова будь-якої наукової системи, теорії, ідеологічного напряму тощо, 2) ознака, яка є основою для створення чи реалізації щось, можливість реалізувати або створити щось» [8, с.1125].
У «Словнику української мови» (голова редакційної колегії І. К. Білодід) «принцип» визначається як: «1) основна передумова будь-якої наукової системи, теорії, ідеологічного напряму тощо; 2) ознака, покладена в основу створення або здійснення чого-небудь, спосіб створення або здійснення чого-небудь; 3) Переконання, норма, правило, якого людина дотримується в житті, поведінці» [9, с.693].
У Новому тлумачному словнику української мови (укладачі В.В. Яременко та О.М. Сліпушко) подано таке тлумачення: Принцип – «1) основне положення будь-якої наукової системи, теорії, ідеологічного напряму тощо; принципи; основний закон усіх .точна наука; 2) характеристика, яка служить основою для створення або здійснення чого-небудь, спосіб створення або здійснення чого-небудь; 3) переконання, норма, правило, яким керуються в житті, поведінці; канон» [ 10].
У тлумачному словнику В.І. Далі пропонується, що під «принципами» слід розуміти «наукові або моральні принципи, правило, основу, від якої не можна відступати» [11, с. 431], тоді як словник С. І. Ожегова пропонує кілька варіантів «принципу»: «1) основне, вихідне положення будь-якої теорії, вчення, перспективи, теоретичної програми; 2) переконання, погляд на речі; 3) основна ознака в пристрої чогось» [12, с.347].
