Зразок роботи
РОЗДІЛ 1 ФУНКЦІЯ ЯК СКЛАДОВИЙ ЕЛЕМЕНТ ПРАВА
1.1. Поняття та особливості функцій права.
Проблеми функцій права є предметом багатьох наукових досліджень. Попри це, чимало питань лишаються актуальними й нині. І це не лише теоретична проблема. Насправді, є й практичний аспект, адже необхідно мати чітке уявлення, які завдання ставляться перед галузевим правовим регулюванням і які функції мають ті чи інші правові норми.
Питання про сутність права та його призначення в житті суспільства безпосередньо пов’язане з його функціями. У свою чергу варто визнати, що саме правові функції відображають легітимність діючої влади, загально соціальну спрямованість діяльності держави, оскільки право покликане забезпечувати інтереси всіх членів суспільства й кожного з них зокрема. Отже, право повинно бути найбільш ефективним соціальним регулятором, визначати можливу й обов’язкову поведінку в цьому суспільстві. У такий спосіб право справляє безпосередньо позитивний вплив на поведінку суб’єктів правовідносин та на систему суспільних відносин у цілому, це у свою чергу відображають такі функції права, як регулятивна, охоронна, виховна, функція переконання, примусу та інші. Як зазначають сучасні юристи-науковці, право за своєю природою покликане в суспільстві узгоджувати протилежні інтереси різних соціальних суб’єктів, сприяти вирішенню різних соціальних суперечностей, примушуючи сторони шукати компроміси, укладати угоди тощо [2, с. 45–46].
У літературі поняття «функція» використовується в різних значеннях. Так, у біології функція – це специфічна діяльність органу чи всього організму (функція печінки, жовчного міхура тощо). В інших науках функція – це напрям дії якої-небудь системи (наприклад, у кібернетиці). Отже, термін «функція» досить багатовимірний, він придатний для характеристики будь-яких динамічних структур [3, с. 89].
Це зумовлено специфікою пізнавальних завдань тих наук, у яких його використовують (математика, біологія, соціологія, юриспруденція). Однак у більшості випадків із функцією пов’язується спрямований вплив системи (структури, цілого) на певні сторони зовнішнього середовища. У юридичній науці поняття «функція» характеризує соціальну роль насамперед самого права. Величезний досвід активного використання поняття «функція права» сьогодні не дає змоги констатувати наявність єдиної точки зору на цю проблему. Якщо синтезувати численні погляди, то можна зробити висновок, що під функцією права розуміють або соціальне призначення права, або його напрями правового впливу на суспільні відносини, або і те, і інше разом. У зв’язку із цим треба акцентувати увагу на недоцільності ототожнення напрямів правового впливу із соціальним призначенням права або протиставлення їх і навпаки. Розкриваючи зміст якої-небудь функції права, необхідно постійно мати на увазі зв’язок призначення права з напрямами його впливу та, навпаки, визначеність останніх призначенням права. Соціальне призначення права, як зазначалося, зумовлюється потребами суспільного розвитку, відповідно до яких створюються закони, спрямовані на закріплення певних відносин, їх регулювання чи охорону. Функція права – це прояв його іманентних, специфічних якостей, інакше кажучи, це основний напрям впливу права на суспільні відносини з метою їх впорядкування та врегулювання. У функції акумулюються якості права, що постають із його якісної самостійності як соціального феномена [4, с. 155].
Проблема дослідження функцій права у вітчизняній юридичній літературі пов’язана з ім’ям видатного правознавця В.Ф. Погорілка [5, с. 6–14]. Серед якісних характеристик функцій права на увагу передусім заслуговують, на нашу думку, такі: 1) функція права зумовлена його сутністю й визначається призначенням у суспільстві. Водночас функція не є лише проявом іманентних якостей сутності, її не можна розглядати тільки як їх «проекцію». Не можна механічно зв’язувати функції й сутність права; функція права має певний ступінь незалежності; 2) функція характеризує напрям необхідного впливу права на суспільні відносини, тобто такого впливу, без якого суспільство на цьому етапі розвитку не може існувати (регулювання, охорона, закріплення певного виду суспільних відносин); 3) функція виражає найбільш суттєві, головні риси права та спрямована на здійснення завдань, що стоять перед правом на цьому етапі його розвитку; 4) функція права являє собою, як правило, напрям його активної дії, тому однією з важливих її ознак є динамізм; 5) постійність як необхідна ознака функції права характеризує стабільність, безперервність, досить тривалу її дію. Функція постійно властива праву, проте це не означає, що незмінними залишаються механізм і форми її здійснення, які змінюються й розвиваються відповідно до потреб практики. Для того щоб чіткіше усвідомити поняття «функція права», треба визначити, у чому полягає її відмінність від таких близьких за змістом юридичних категорій, як «роль права», «завдання права» та «функціонування права». Термін «роль права» вказує на значення права в житті суспільства, держави взагалі або на певному етапі їх розвитку. Відповідаючи на питання, якою була (чи буде) роль права на тому чи іншому етапі, для вирішення певних завдань треба розглянути функції права, які саме й характеризують його соціальне призначення. «Роль права» – більш загальне щодо функції поняття. Саме в цьому полягає їх відмінність. «Завдання права» – це економічна, політична чи соціальна проблема, яка стоїть перед правом і яку воно покликане вирішувати. Завдання права відображає постійну мету, досягненню якої воно повинно всебічно сприяти. Залежність функції права від його завдань знаходить прояв у тому, що, по-перше, завдання часто безпосередньо зумовлюють саме існування функцій, по-друге, визначають їх зміст, по-третє, суттєвим чином впливають на форми й методи їх реалізації, визначаючи конкретні напрями правового впливу. Термін «функціонування права» відображає дію права в соціальній системі. Дати функціональну характеристику права – розкрити способи його впливу (шляхи й форми впливу на суспільні відносини) [5, с. 219].
Магістр