0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству (ID:994418)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Право, юридичні
Сторінок: 33
Рік виконання: 2024
Вартість: 300
Купити цю роботу
Зміст
В С Т У П 2 1.ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА ФОРМИ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА 4 2. РОЛЬ ОРГАНІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЗАПОБІГАННІ ТА ПРОТИДІЇ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ. ПРАВОВА ОСНОВА ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ 12 3.СПЕЦІАЛЬНІ ЗАХОДИ ПРОТИДІЇ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬ ОРГАНИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ 19 4. АЛГОРИТМ ДІЙ ПОЛІЦЕЙСЬКОГО ПІД ЧАС РЕАГУВАННЯ НА ФАКТ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА 25 В И С Н О В К И: 30 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 33
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
1.ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА ФОРМИ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА Намагаючись вирішити проблему домашнього насильства, у грудні 2017 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству», у якому запропоновано новий підхід (із використанням європейських стандартів) до боротьби з цим негативним явищем в суспільстві. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі – Закон), домашнім насильством визнають діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчинені в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. [4] Діяння визнають насильством лише тоді, коли воно порушує вимоги чинного законодавства й призводить чи може призводити до порушення конституційних прав і свобод члена сім’ї. Домашнє насильство може мати форму як активних дій (нанесення побоїв, знищення майна тощо), так і бездіяльності, тобто пасивної поведінки особи, коли вона не вчиняє дій, які могла та повинна була вчинити, щоб запобігти настанню шкідливих наслідків (наприклад, ненадання допомоги члену сім’ї, який перебуває в небезпечному для життя становищі). Закон визначає поняття особи, яка постраждала від домашнього насильства (далі – постраждала особа) як особу, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Зі свого боку, кривдником визнають особу, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Окрему увагу в Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» приділено дітям, які можуть бути як кривдниками, так і постраждалими особами. Дитина-кривдник – це особа, яка не досягла 18 років та вчинила домашнє насильство в будь-якій формі, а дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі ‒ постраждала дитина), ‒ особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства в будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства. Дія Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та інші нормативно-правові акти, які прийняті на виконання його положень, поширюються на таких осіб, незалежно від факту їх спільного проживання, а саме: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречених; 4) мати (батька) або дітей одного з подружжя (колишнього подружжя) та інших із подружжя (колишнього подружжя); 5) осіб, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхніх батьків та дітей; 6) осіб, які мають спільну дитину (дітей); батьків (мати, батька) і дитину (дітей); 8) діда (бабу) та онука (онуку); 9) прадіда (прабабу) та правнука (правнучку); 10) вітчима (мачуху) та пасинка (падчерку); 11) рідних братів і сестер; 12) інших родичів: дядька (тітку) та племінника (племінницю), двоюрідних братів і сестер, двоюрідного діда (бабу) та двоюрідного онука (онуку); 13) дітей подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікунів, піклувальників, їхніх дітей та осіб, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомних батьків, батьків-вихователів, патронатних вихователів, їхніх дітей та прийомних дітей, дітей-вихованців, дітей, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя; 16) інших родичів, інших осіб, які пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, за умови спільного проживання. [4] У спеціалізованій навчальній літературі виділяють різні види домашнього насильства залежно від наявних зав’язків між кривдником та постраждалими особами.