Зразок роботи
РОЗДІЛ 1 ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ ПІД ЧАС ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАТРИМАННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКИМИ
Адміністративне затримання є одним з обмежувальних заходів адміністративного примусу, який застосовується всупереч волі та бажанню порушника і полягає у тимчасовому обмеженні свободи пересування і місцезнаходження. Застосування такого заходу як адміністративне затримання, підстави та порядок його застосування, мета, строки затримання та перелік посадових осіб, які уповноважені здійснювати затримання, визначено в Кодексі України про адміністративні правопорушення.
Мета цього заходу полягає в припиненні адміністративних правопорушень та усуненні їх негативних наслідків, якщо вичерпано інші заходи впливу; в встановленні особи; забезпеченні своєчасного і правильного розгляду справ та виконанні постанов по справах про адміністративні правопорушення.
У разі адміністративного затримання обов’язково складається протокол згідно зі ст. 261 КУпАП у якому повинно бути зазначено наступне : дата та місце складання даного протоколу; посада, прізвище, ім’я та по-батькові особи, яка склала цей протокол; головні відомості про затриману особу; час і мотиви застосування адміністративного затримання.
У разі відмови затриманої особи підписувати протокол, в ньому робиться запис про відмову. Про кожен випадок затримання, органи або ж уповноважені особи повинні проінформувати центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, окрім випадків коли особа захищає себе самостійно або звертається за допомогою до власного правника.
Але варто зазначити, що абсолютно всі громадяни України мають право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги, про це обов’язково має бути роз’яснено особі, після чого вона повинна поставити свій підпис у протоколі відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» особи, до яких застосовано адміністративне затримання, мають право на правові послуги, що полягають у: здійсненні представництва їх інтересів в судах, інших державних органах ( зокрема, органах внутрішніх справ, тобто в поліції ), органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; а також складенні документів процесуального характеру.
До переліку обов’язків поліцейського при застосуванні адміністративного затримання слід віднести: негайне повідомлення затриманій особі зрозумілою для неї мовою, підстави до застосування адміністративного затримання та у вчиненні якого адміністративного правопорушення або злочину, її підозрюють - інформування про законне право мати захисника - надання у разі необхідності - домедичної допомоги - надання затриманій особі можливості - негайно повідомити про своє затримання і місцезнаходження близьким родичам, членам родини або іншим особам за вибором затриманого (згідно зі ст. 213 КПК України та ст.261 КУпАП). - надання інформації про затримання особи у центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо затримана особа захищає себе особисто чи користується допомогою власного захисника відповідно до Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1363.
У разі затримання неповнолітньої особи уповноважена посадова особа, яка здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити про це його батькам або усиновителям, опікунам, піклувальникам, органам опіки і піклування. Відповідно до ч.1 ст. 211 КПК України, термін затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати 72 години з моменту затримання. Відповідно до ч.2 ст. 211 КПК України, затримана особа, без ухвали слідчого судді, суду повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання щодо нього запобіжного заходу, не пізніше 62 годин з моменту затримання. [3]
Відповідно до ч.1 ст. 263 КУпАП, адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більше 3 годин. Злісна непокора є однією з найпоширеніших підстав до застосування адміністративного затримання.
Також слід зазначити, що у 2011 році Конституційний Суд України розтлумачив поняття «злісної непокори», як відмову від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог або відмову, виражену у зухвалій формі, яка свідчить про ярко виражену зневагу до представників правоохоронних органів.
А от Закон України «Про Національну поліцію» (ст. 29) вказує, що застосування адміністративного затримання, як поліцейського заходу примусового характеру, має бути «законним, необхідним, пропорційним та ефективним». Цей же закон (ст. 43, 44) чітко встановив принципи і порядок застосування правоохоронцями фізичної сили та спецзасобів при затриманні, наголошуючи важливість того, що поліцейський має їх застосовувати «з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення». [6]
Крім того, поліцейський зобов’язаний заздалегідь попередити особу про застосування ним фізичної сили або спеціальних засобів і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги [6].
Проте, у своїй практичній діяльності працівники поліції не завжди дотримувались цих порівняно нескладних і достатньо конкретних вимог законодавства.
Статистика свідчить про те, що найбільш поширеними порушеннями прав громадян при затриманні можна вважати:
- затримання без достатніх на те підстав;
- використання фізичної сили за відсутності для цього нагальної потреби;
- надмірне застосування фізичної сили, у тому числі з використанням небезпечних для життя прийомів;
- застосування фізичних заходів впливу без врахування статі, віку та інших індивідуальних особливостей особи;
- невиправдане ситуацією застосування спеціальних засобів обмеження рухомості (кайданки тощо);
- відмова пояснити затримуваній особі підстави для затримання;
- застосування фізичної сили без попереднього попередження про такі наміри;
- відсутність фіксації обставин та порядку проведення затримання за допомогою портативних нагрудних відеореєстраторів.
Магістр