Психологічні особливості прояву раннього дитячого аутизму (ID:1064133)

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ РАНЬОГО ДИТЯЧОГО АУТИЗМУ В ВИТОКАХ НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1.1 Історичний аналіз та основні теорії досліджень аутизму як окремого розладу розвитку Історія аутизму бере свій початок із давніх легенд та оповідань про дітей, яких нібито ельфи замінили на своїх. У реальній історії ж вже в 18-му столітті з'являються медичні документи, в яких описуються особи з симптомами, схожими на аутизм (хоча тоді такий термін ще не використовувався). Ці люди були мовчазними, надзвичайно замкнутими та мали вражаючу пам'ять [11, с. 14]. Щодо розвитку досліджень аутизму, можна виділити чотири основні періоди. У перший, донозологічний період (кінець 19 - початок 20 століття), було зроблено поодинокі згадки про дітей, які прагнули усамітнення та поводилися незвично. Приклади опису симптомів аутизму можна знайти в історичних джерелах набагато раніше, ніж з'явився сам термін “аутизм”. Одним із перших відомих описів людини з аутизмом була історія “Дикого Пітера”, знайденого в 1724 році поблизу німецького міста Гамелін. Хлопчик жив як дика тварина, харчувався сирими овочами та птахами і пересувався на чотирьох кінцівках у разі небезпеки. Пізніше його придбав англійський король Георг І, і Пітер прожив у королівському палаці до своєї смерті в 1785 році. Хлопчик так і не навчився говорити, не сміявся, найбільше радів їжі та музиці, виконував прості завдання і одного разу зміг самостійно знайти дорогу додому. В 1911 році швейцарський психіатр Е. Блейлер уперше застосував термін "аутизм" як психопатологічний феномен, що характеризує основний симптом серйозних порушень спілкування з реальністю у дорослих з шизофренією. Слово "аутизм" він створив від грецького кореня "autos" (сам), намагаючись підкреслити так звану аутичну втечу пацієнта в світ власних фантазій та небажання взаємодіяти з зовнішнім світом. Блейлер розглядав аутизм як віддаленість від реальності та ігнорування дійсних стосунків, як захисний механізм проти душевного болю, що дозволяє уникати надмірних вимог навколишнього середовища.